Калинович Костянтин Юрійович
Костянтин Юрійович Калинович (9 серпня 1959, Новокузнецьк, Кемеровська область, РРФСР, СРСР) — український графік. Народився 9 серпня 1959 року у Новокузнецьку (Росія), навчався в Українській Академії друкарства (1986—1992); був обраний членом-кореспондентом Королівської спільноти живописців і граверів (1992). Володар престижних мистецьких премій з міжнародних виставок США, Великої Британії, Франції, Польщі, Туреччини, Італії, Бельгії, Китаю.
| Калинович Костянтин Юрійович | |
|---|---|
| Народився |
9 серпня 1959 (62 роки) Новокузнецьк, Кемеровська область, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | графік |
| Alma mater | Українська академія друкарства (1992) |
Образи, створені старими майстрами, продовжують хвилювати нас сьогодні. Для Костянтина Калиновича вони абсолютно актуальні — саме за допомогою них він розповідає свої історії про радощі і біль буття
Гуаші і акварелі Калиновича символічно й стилістично пов'язані з книжковою мініатюрою пізнього Середньовіччя, з витонченістю її малюнка та яскравим колоритом. Звідти ж походить улюблена тема пір року й, особливо — ситої «панської» зими, часу розваг і спокійного відпочинку біля вогню. Сова, похмурий символ людського невігластва, вочевидь потрапила до світу Калиновича з творів Босха або його послідовника Брейгеля Старшого. Вплив Брейгеля, майстра складної і багатозначної асоціації, відчувається у всьому, від прямої цитати зі знаменитого «Мізантропа» до насолоди казковою красою зимових пейзажів. Український майстер відверто надихається «готичними» зображеннями чудернацького непрактичного одягу та неймовірних зачісок середньовічних персонажів, образами фантастичних тварин.
У той же час, головним джерелом натхнення для Калиновича залишається творчість голландців 17 століття, особливо Вермеєра і Аверкампа. При цьому, роботи українського художника — це не просто віртуозна стилізація, «гра у старовину». Це вислів сучасної людини яка постійно переосмислює себе — не випадково у творах Калиновича то тут то там з'являється годинник як символ нестримного плину часу.