Калюжниця болотяна

Квітка калюжниці болотяної

Калюжниця болотяна над річкою.

Багаторічна трав'яниста рослина (10-40 см заввишки) з мичкуватою кореневою системою, що складається з численних товстих шнуроподібних коренів. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхідне, як і вся рослина, голе. Звичайно воно просте або вгорі розгалужене.

Листки чергові, темно-зелені, блискучі, гладенькі, зарубчасті і зарубчасто-зубчасті, рідше цілокраї. Нижні листки великі, черешкові, пластинка округло-серцеподібна. Середні й верхні листки дрібніші від нижніх, короткочерешкові або майже сидячі, напівстеблообгортні, з ниркоподібно-серцеподібними листковими пластинками. Прилистки плівчасті, буруваті або зелені при основі.

Болотиста лука у Німеччині де росте калюжниця болотяна.

Квітки великі, правильні, розміщені на довгих квітконіжках у пазухах листків. Оцвітина проста, віночкоподібна, роздільнопелюсткова, складається з п'яти золотисто-жовтих, часом зісподу зеленуватих листочків (1,5-2,3 см завдовжки, 5—8 мм завширшки). Тичинок багато, вони коротші за оцвітину. Маточок 2-12, стовпчики короткі, зав'язь верхня, при основі з неглибокими нектарними ямками.

Плід — складна листянка, плодики 8—12 мм завдовжки, 2—3 мм завширшки з коротким носиком.

Росте калюжниця у вільшняках, на лісових болотах, заболочених луках. Поширена повсюди в зоні помірного клімату: в ​​Європі (за винятком найпівденнішої частини), в Північній Америці (включаючи Аляску і Юкон), у Південному Кавказі та Казахстані, в Монголії і Японії, на півночі і заході Китаю, а також у гірських районах Індійського субконтиненту (північ Індії, Бутан і Непал). В Україні росте повсюдно.

Декоративна, отруйна, лікарська, харчова й медоносна рослина.

Декоративний сорт калюжниці болотяної — Caltha palustris 'Multiplex'

Caltha palustris

Калюжниця болотяна як декоративна рослина дуже ефектна по берегах водойм, де утворює яскраву золотисту кайму рясним цвітінням і великими квітками. Її рекомендують також для вогких місць у парках і лісопарках. Культивується багато декоративних сортів. Калюжниця болотяна отруйна. Містить невелику кількість алкалоїдів (0,1 %), серед них берберин; в усіх частинах калюжниці, в тому числі у квітках, недостиглому насінні та в кореневищі, містяться сапоніни, кількість яких збільшується до осені. Калюжниця містить холін, а також летку речовину протоанемонін, яка і є токсичною. Під час висушування калюжниця втрачає токсичність, тому отруюються нею коні та велика рогата худоба тільки на пасовищах, причому поїдають її тільки при відсутності ціннішого корму. Можливе отруєння силосом, в якому є калюжниця, яке виражається в порушенні функції нирок і шлунково-кишкового тракту (кольки, здуття, пронос); у корів після з'їдання такого силосу знижуються надої молока. Відомі смертельні отруєння коней і корів. Для кіз і овець вона не отруйна як у свіжому, так і у висушеному вигляді. Свині поїдають плоди.

У народній медицині застосовують листки калюжниці від опіків і ран.

Другорядний ранньовесняний медонос і пилконос.

Нерозпущені пуп'янки маринують у оцті, який витягує з них гіркі речовини, і вживають як гостру приправу. З квіток можна одержувати жовту фарбу.

• Список дикорослих корисних рослин України

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Калюжниця болотяна. CALTHA PALUSTRIS L.
• Калюжниця болотна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 192. — ISBN 5-88500-055-7.