Канабіноїди

Канабіно́їди — група терпенфенольних сполук, похідних 2-заміщеного 5-амілрезорцина. У природі зустрічаються в рослинах родини конопляних (Cannabaceae), є діючими речовинами гашишу й марихуани. Рослинні канабіноїди є С-21 сполуками, що мають споріднену структуру. Відповідальним за психотропний ефект марихуани є дельта-9-тетрагідроканабінол, здатний селективно зв'язуватися в певних структурах головного мозку з канабіноїдними рецепторами. Рослинні канабіноїди також називають фітоканабіноїдами.

Нині канабіноїдами прийнято називати й синтетичні речовини, що мають споріднену з рослинними канабіноїдами структуру й аналогічні фармакологічні ефекти — такі речовини називають класичними канабіноїдами. Крім того, до канабіноїдів зараховують синтетичні речовини, які мають відмінну від фітоканабіноїдів структуру (аміноалкіліндоли, ейкозаноїди, 1,5-діарілпіразоли, хіноліни, арілсульфонаміди та ін.), але мають аналогічні фармакологічні властивості — такі речовини називають некласичними канабіноїдами. Існують також речовини, що виробляються в організмі людини та є лігандами канабіноїдних рецепторів, до них відносять анандамід і споріднені йому сполуки, які є похідними поліненасичених жирних кислот. Ці сполуки необхідні для нормального функціонування головного мозку й відповідають за низку життєво важливих функцій. У зв'язку з тим, що ці сполуки мають ендогенне походження, їх назвали ендогенними канабіноїдами, або ендоканабіноїдами.

Функція

Ендоканабіноїди відіграють важливу роль в організмі живих істот: вони служать сигнальними молекулами (ліпідними сигналізаторами) між нейронами, які вивільняються з однієї клітини й активують рецептор канабіноїдів, присутній на прилеглих клітинах. Хоча в цій ролі міжклітинних сигналізаторів вони схожі на відомі трансмітери моноаміни – такі, як ацетилхолін і дофамін, ендоканабіноїди неабияк відрізняються від них. Зокрема, вони використовують ретроградну сигналізацію. Крім того, ендоканабіноїди – ліпофільні молекули, які не розчиняються у воді. Вони не зберігаються в бульбашках і є невід'ємним компонентом мембранного бішару, що входить до складу клітини. Імовірно, вони синтезуються «на вимогу», а не зберігаються для подальшого використання. Механізми й ферменти, які лежать в основі біосинтезу ендоканабіноїдів, досі невідомі й залишаються сферою активних досліджень. Ендоканабіноїд 2-AG був виявлений у складі коров'ячого й людського материнського молока.

Діапазон

Ендоканабіноїди є гідрофобними молекулами. Вони не можуть пересуватися без сторонньої допомоги на великі відстані у водному середовищі навколишніх клітин, з яких вони звільнені, й отже, діяти локально на прилеглі клітини-мішені. Тому вони мають набагато обмеженіші сфери впливу, ніж, наприклад, гормони, які можуть впливати на клітини по всьому організму.

Види

Фітоканабіноїди

Суцвіття й листя конопель містять понад 60 різних канабіноїдів. У рослині канабіноїди присутні, як правило, у вигляді їхніх кислотних аналогів, що містять карбокси-групу в положенні 2-фенольної частини молекули. Попередником усіх рослинних канабіноїдів є канабігеролова кислота, яка під впливом трьох незалежних ферментів класу циклаза перетворюється в канабіхромову, канабідіолову й дельта-9-тетрагідроканабінолову кислоти. Ці кислоти в результаті декарбоксилювання дають вільні канабіноїди — канабіхромен, канабідіол і дельта-9-тетрагідроканабінол відповідно. Канабіхроменова, канабідіолова й дельта-9-тетрагідроканабінолова кислоти є основними канабіноїдами, оскільки їх синтез у рослині обумовлений генетично. Решта канабіноїдів є продуктами біотрансформації (деградації) основних канабіноїдів. Тож у міру розвитку рослини у ній переважають канабідіол (КБД), тетрагідроканабінол (ТГК), а в міру старіння й відмирання рослини, а також у препаратах, виготовлених із рослинного матеріалу (гашиш, марихуана та ін.), по мірі їх зберігання тетрагідроканабінол перетворюється в канабінол (КБН).

Усі канабіноїди — жиророзчинні речовини. При потраплянні в організм вони накопичуються в тканинах, багатих ліпідами (мозку, легенях, внутрішніх статевих органах), і поступово вивільняються в систему кровообігу. П'янкий ефект препаратів конопель (марихуани, гашишу тощо) є результатом комплексної дії всіх канабіноїдів, хоча лише деякі з них мають психотропну дію в чистому вигляді; до них відносять насамперед дельта-9- і дельта-8-тетрагідроканабінол, що володіє основною психотропною дією. Такі канабіноїди, як канабідіол, канабіхромен і канабінол, самі психотропною дією не володіють, але здатні вносити деякі доповнення в ефект психотропів канабіноїдів. Також володіють психотропним ефектом дельта-9-тетрагідроканабіварін і бутиловий аналог дельта-9-тетрагідроканабінолу, знайдені в деяких зразках марихуани.

Рослинні канабіноїди залежно від структури поділяють на кілька типів. Розрізняють такі типи фітоканабіноїдов:

  • Тип канабігерола КБГ
  • Тип канабіхромена КБХ
  • Тип канабідіол КБД
  • Тип тетрагідроканабінолу ТГК
  • Тип канабіельзоіна КБЕ
  • Тип ізо-тетрагідроканабінолу ізо-ТГК
  • Тип канабіціклола КБЦ
  • Тип канабітріола КБТ
  • Тип канабінодіола КБНД
  • Тип канабінола КБН

Ендоканабіноїди

Ендоканабіноїди — ендогенні нейромедіатори, які зв'язуються з канабіноїдними рецепторами. Всі відомі наразі ендоканабіноїди, на відміну від природних канабіноїдів, є ациклічними сполуками — ейкозаноїдами, похідними арахідонової кислоти, найважливішими з яких є анандамід (етаноламід арахідонової кислоти) 2-арахідоноілгліцерін (2-AG).

Функції

Ендоканабіноїди служать міжклітинними ліпідними месенджерами – сигналізуючими молекулами, які випускаються однією клітиною й активують канабіноїдні рецептори клітин, що поруч.

Ендоканабіноїд 2-AG був знайдений у молоці корови та людському материнському молоці.[1]

Синтетичні канабіноїди

Синтетичні канабіноїди — речовини, що є агоністами канабіноїдних рецепторів CB1 і CB2.

Примітки
  1. Fride, E; Bregman, T; Kirkham, TC (2005). Endocannabinoids and food intake: Newborn suckling and appetite regulation in adulthood. Experimental biology and medicine 230 (4): 225–34. PMID 15792943.

Джерела
  • Лазурьевский Г. В., Николаева Л. А. Каннабиноиды. — Кишинев, Штиинца, 1972.
  • Turner C. E., M. A. Elsohly and E. G. Boeren, 1980. Constituents of Cannabis sativa L. XVII. A review of the natural constituents. Journal of Natural Products 43 (2): 169–234.
  • Elsohly M.A., S. Desmond, 2005. Chemical constituents of marijuana: the complex mixture of natural cannabinoids. Life sciences 78 (5): 539–48.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.