Канал Іртиш-Карамай-Урумчі

Канал Іртиш-Карамай-Урумчі (спрощ.: 引额济克(乌)工程; піньїнь: Yǐn-É-jì-Kè (Wū) gōngchéng), також відомий як Проект 635 (спрощ.: 635工程; піньїнь: 635 gōngchéng; літ.: 'Project 635')[1] — один з провідних іригаційних каналів в північній частині Синьцзян-Уйгурського автономного округу, Китай. Каналом транспортується вода з річки Чорний Іртиш (сточище Північного Льодовитого океану) у кілька сухих закритих басейнів у північно-центральному Синьцзяні, де вода використовується для зрошення та загального користування населення і промисловості. Згідно проекту, канал має допомогти зі зрошенням 140 000 га землі[1] і забирати до 4 млн м³ води з Чорного Іртишу[2] Одним з провідних споживачів води каналу є нафтова промисловість навколо міста Карамай[1]

Канал Іртиш-Карамай-Урумчі

Історія

У середині 20-го століття в СРСР активно обговорювалася ідея перенаправлення певної кількості води Іртиша для іригації Радянської Центральної Азії. Але основна частина радянського проекту повороту північних річок не була реалізована, і лише в центральному Казахстані було побудовано досить незначний канал Іртиш — Караганда. Проте Чорний Іртиш прямує тереном Китаю, і китайський уряд ініціював, у 1990-х роках, масштабний проект використання води цієї річки в китайській частині Центральної Азії, тобто Сіньцзяні. Проект був схвалений всіма відповідними органами до 2000 року[3] і незабаром після цього почалися будівельні роботи. Вода досягла міста Карамай у 2008 році.

Опис

Головний Магістральний канал

Головний Магістральний канал (总干渠) (як складова частина каналу Іртиш-Карамай-Урумчі) має 134 км завдовжки і починається з греблі на Чорному Іртишу, у точці 47.233615° пн. ш. 88.478394° сх. д. / 47.233615; 88.478394, у повіті Бурултокай Алтайської префектури. Головний Магістральний канал прямує головним чином у південному і південно-західному напрямку, до річки Булган-Гол.

Магістральний канал перетинає річку Булган-Гол акведуком у точці на 46°36′00″ пн. ш. 87°57′00″ сх. д.. У точці 46°31′04″ пн. ш. 87°56′15″ сх. д. Головний Магістральний канал розгалужується на: Західний Магістральний канал (西干渠), що прямує до Карамаю, і Східний Магістральний канал (东 干渠), що прямує до Урумчі.

Західний Магістральний канал

Від точки біфуркації Західний Магістральний канал прямує у південно-західному напрямку, огинаючи гори, що обмежують північно-західні околиці Джунгарського басейну. Західний Магістральний канал перетинає річку Байянг акведуком у точці 46°07′45″ пн. ш. 85°25′35″ сх. д., вгору за течією від району Урхо. Також побудовано водосховище для часткового водоскиду води з каналу в річку Байянг, (46°07′45″ пн. ш. 85°25′40″ сх. д.), тим самим покращуючи ситуацію водопостачання в районі Урхо, і підтримуючи стабільний рівень води в озері Аілік.[4]

Канал закінчується у водосховище Айкула (阿依库勒水库)(45°34′20″ пн. ш. 84°51′20″ сх. д.), на південь від центру міста Карамай.

На каналі також побудовані водосховища:

Східний Магістральний канал

Від точки біфуркації Східний Магістральний канал, завдовжки 420 км, майже відразу переходить у тунель Дінгшан (Dingshan Tunnel) (спрощ.: 顶山隧洞) завдовжки 7,415 m (портали у точках 46°30′55″ пн. ш. 87°56′14″ сх. д. й 46°22′53″ пн. ш. 87°56′37″ сх. д.). Після виходу на земну поверхню канал прямує у південному напрямку через майже безлюдну пустелю Дзосотин-Елісун і досягає передгір'їв Тянь-Шаню у точці 44°32′18″ пн. ш. 88°17′09″ сх. д. біля міського повіту Фукан.

На каналі побудовані невеликі водосховища у точках

Критика

Проект 635 зазнав нищівної критики з боку Росії і Казахстану, чиїм тереном у пониззі прямує Іртиш. Забирання 4 млн м³, може лишити без потрібної води весь Іртишський каскад ГЕС, канал Іртиш — Караганда та мільйонний Омськ.

Дивись також

Примітки
  1. Sievers, Eric W. (2002). Transboundary Jurisdiction and Watercourse Law: China, Kazakhstan and the Irtysh. Texas International Law Journal 37 (1). Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
  3. 引额济克(乌)工程: 635工程
  4. Yao, Yonghui; Li, Huiguo (2010). Tectonic geomorphological characteristics for evolution of the Manas Lake. JOURNAL OF ARID LAND 2 (3): 167−173.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.