Канатна дорога Тейде

Протягом історії були висунуті різні ідеї і пропозиції побудувати канатну дорогу, яка б полегшила підйом для відвідувачів на вулкан Тейде. Тим не менш, єдиний проект, який був зрештою реалізований, належав Андресу де Арройо-і-Гонсалес де Чавесу (1883—1968). Під час своєї поїздки у Німеччину і Швейцарію в 1929 році, він був здивований кількістю канатних доріг в регіонах, які він відвідав і вражаючими видами, які відкривалися із верхніх станцій. Після повернення він невпинно працював, аби побудувати канатну дорогу на Тейде, щоб усі відвідувачі змогли легко піднятися на вершину і звідти насолоджуватися краєвидами.

У 1930 році інженер шляхів і сполучень Хосе Очоа Бенхумеа (1894—1965) створив початковий проект спорудження канатної дороги. Це була система типу підвісного фунікулера, розділеного на два прольоти. Перший проліт пов'язував гору Маху́а із горою Фрі́я і мав дві підвісні кабіни, розраховані на 35 пасажирів, що рухались у протилежному напрямку. На другому прольоті до останнього майданчика рухалась тільки одна кабіна місткістю 15 пасажирів.

У 1960 році був доопрацьований остаточний проект, в основу якого ліг оригінальний проект Очоа. У цьому остаточному проекті базовий майданчик був перенесений з гори Махуа на теперішнє місце, через що були виграні значні кошти, призначені на будівництво однієї опорної вежі і на покупку великої кількості тросу. Остаточний проект був розроблений під керівництвом інженера шляхів і сполучень Мігеля Пінтор Домінго і промислового інженера Франсіско Трухільйо Армаса.

Було вибрано таке місце розташування канатної дороги, щоб оптимально використовувати крутизну схилу для зручного розміщення опорних веж, простягнувши пряму лінію з першого базового майданчика до середнього, який був обраний саме тому, що перебував на твердій стабільній скелі. Окрім цього, саме таке розташування дозволяло доїжджати до останнього майданчика без спорудження опорних веж.

Опорна вежа

У квітні 1962 року розпочалось будівництво канатної дороги зі зміцнення першого базового майданчика для подальшого зведення на ньому конструкцій. Ця робота була закінчена в 1963 році, і було визначено точне місце розташування майданчиків і чотирьох опорних веж, що підтримують троси.

4 вересня 1963 року розпочалося спорудження дороги, яка веде до першого майданчика. Всього спорудження канатної дороги тривало 8 років, а роботи були завершені 27 липня 1971 року відкриттям її першого прольоту. Найскладніший період робіт припав на зимовий період, оскільки через низькі температури і сніг працювати можна було тільки на першому майданчику. Спочатку всі матеріали доставлялися на віслюках або на плечах самих робітників до тих пір, поки не був встановлений підйомний кран, і до того ж, в 1967 році почала працювати додаткова підвісна дорога, що значно полегшило працю робітників. Спорудження опор і цементування здійснювало підприємство Entrecanales y Tabora S.A., а установку канатної дороги — італійське підприємство Ceretti e Tanfani S.A.

Урочисте відкриття канатної дороги відбулось 18 липня 1971 року, а 2 серпня було перевезено перших пасажирів.

У період з 1999 по 2007 роки була проведена модернізація дороги обладнанням австрійської компанії Doppelmayr, були замінені старі кабіни новими, розробленими з урахуванням аеродинамічних характеристик і з більш сучасним дизайном. Також були замінені троси і всі чотири опорні вежі. Така реконструкція була викликана зростанням потреб туристів. Також були замінені машини-підйомники і електростанція. Зазнала змін і система безпеки.