Кантор В'ячеслав Володимирович
Кантор В'ячеслав Володимирович (нар. 8 вересня 1953) — політик, публіцист, радник Президента України з 16 травня 2005 р. по 17 січня 2006 р., активний меценат юдейських громад України.
| Кантор В'ячеслав Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 вересня 1953 (68 років) Москва, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія Велика Британія Ізраїль |
| Діяльність | підприємець, філантроп |
| Alma mater | Московський авіаційний інститут |
| Знання мов | російська |
| Нагороди | |
| Сайт | moshekantor.com |
Біографія
Народився у вересні 1953 року в Москві. У 1976 році закінчив Московський авіаційний інститут імені С. Орджонікідзе за фахом «інженер-системотехнік». Після закінчення інституту займався науковою працею в МАІ ім. С. Орджонікідзе, науково-виробничому об'єднанні «Спектр». З 1989 до 1993 року Кантор обіймав посаду генерального директора російсько-американського підприємства «Інтелмас» (інтелектуальні матеріали і системи). У 1993 році очолив Новгородське АТ «Акрон». Через рік до складу компанії було включено АТ «Дорогобуж» (Смоленська область). Обидва підприємства, основним продуктом яких є мінеральні добрива, зуміли успішно ввійти в ринок і твердо стати на ноги.
Громадсько-політична діяльність
За опублікованою інформацією, Кантор не тільки брав участь у 2004 р. у переговорному процесі, але й сам зробив великий внесок в організацію Помаранчевої революції.
Кантор 16 травня 2005 р. отримав посаду радника Президента України на громадських засадах і очолив Інвестиційну раду при Міністерстві транспорту і зв'язку. Компанія «Акрон» уже відкрила українське представництво, яке, за даними митниці, операцій з переміщення вантажів не робило, зате уже встигло провести низку фінансових операцій, будучи, цілком ймовірно, центром управління фінансовими потоками Кантора в Україні. Крім того, за інформацією, опублікованою у ЗМІ, в управління структурам Кантора у 2005 р. передано Іллічівський порт.
17 березня 2005 року Кантор за результатами зустрічі з В. Ющенком зробив наступну заяву журналістам:
І тому тут немає ніякого логічного стрибка, коли ми говоримо «Ми проти антисемітизму, ми проти будь-якого національного геноциду». Тому, коли ми говоримо про Голодомор, це насправді українська біль, українська трагедія, але ця трагедія, на наш погляд, виникає там, де є національне соціальне нездоров'я, яке до цього проявляється дуже часто в різких формах антисемітизму. Тому ми підкреслимо це, і я думаю, що ми будемо йти від загальних понять до приватних, від понять світових до понять національних. І дуже добре, що демократичний лідер України особливо підкреслює зв'язок загальних явищ з національними українськими.[1]Оригінальний текст (рос.)«И поэтому здесь нет никакого логического скачка, когда мы говорим "Мы против антисемитизма, мы против любого национального геноцида". Поэтому, когда мы говорим о Голодоморе, это на самом деле украинская боль, украинская трагедия, но эта трагедия, на наш взгляд, возникает там, где есть национальное социальное нездоровье, которое до этого проявляется очень часто в резких формах антисемитизма. Поэтому мы подчеркнем это, и я думаю, что мы будем идти от общих понятий к частным, от понятий мировых до понятий национальных. И очень хорошо, что демократический лидер Украины особо подчеркивает связь общих явлений с национальными украинскими».
17 січня 2006 р. Кантор був усунутий з посади радника.
На кошти Кантора 27 вересня 2006 року було проведено Другий «Всесвітній форум пам'яті Голокосту» в Києві в пам'ять про 65-у річницю трагедії Бабиного Яру. У роботі цього форуму взяли участь понад 60 офіційних делегацій.
У 2014—2015 рр. в окремих ЗМІ України було поширено інформацію про те, що Кантор нiбито оголосив про фiнансування добровольчого батальйону «Матилан» та виступив з осудом президента РФ. На вимогу представникiв Кантора, було оприлюднено офiцiйне спростування даних повiдомлень[2]