Кантор (музика)
Ка́нтор (лат. cantor — «співак», «співець», «музикант», «читець», «декламатор») — позначення таких професій:
- у музиці середньовіччя та Відродження — особа чоловічої статі, що виконувала вокальні фрагменти без супроводу, або у супроводі одного інструмента, як правило струнного;
- у католицькій церкві — півчий та соліст хору
- У лютеранській церкві — керівник хору (регент та композитор), часто органіст та викладач музично-теоретичних дисциплін у церковній школі;
- в юдаїзмі — синонім хаззана, — людини, що веде богослужіння у синагозі.
Старовинна музика
З початку середньовіччя у католицькій церкві під час богослужіннь використовувався григоріанський спів, що передбачав лише чоловічі голоси, а жіночий спів публічне не допускався. Тому в церковних хорах, при виконанні пісноспівів під час літургії, для партій написаних у жіночих регістрах використовувались дитячі голоси: хлопчиків у препубертатному віці, які ще не набули тембру чоловічого голосу — дисканти. З таких хорів, як правило, й виходили кантори. Вони виконували сольні партії у хорі, або окремі твори без акомпанементу, а коли на богослужінні вводились музичні інструменти, — у супроводі лютні або іншого струнного інструмента.
Багато музикантів тієї доби розпочинали свою професійну діяльність з посади кантора. Деякі відомі композитори були канторами головних храмів Рима та інших великих центрів церковного життя.
Канторами були:
Лютеранська церква
До обов'язків канторів лютеранської церкви часто відносилось повне музичне забезпечення життя парафії. Кантор писав музику до богослужінь, регентував, супроводжував богослужіння грою на органі та викладав музику у парафіяльній школі. Нерідко оплата його праці була незначною, а зайнятість повною.
Канторами були:
Джерела
Посилання
- Кантор // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 319.
- Кантор // Українська Релігієзнавча Енциклопедія