Каоліни Вінницької області

  У північній частині області розташований, так званий, Глуховецький — Турбівський каоліновий район, в межах якого знаходяться: Великогадомське, Глухівське, Жежелівське, Турбівське, Чубинське, Гуринське, Туча-Миколаївське та інші родовища, в яких зосереджено близько половини розвіданих запасів первинних каолінів України.

Державним балансом запасів корисних копалин на території області враховано 4 родовища: Глухівське, Турбівське, Жежелівське і Великогадомське.

Попередньо оцінені запаси каолінів Чубинського (770 млн тонн), Гуринського (180 млн тонн) і Туча-Миколаївського родовищ. Вони займають значні площі і детально не вивчені. Якість сировини і умови його залягання в різних місцях різні.

У Тиврівському районі попередньо розвідане родовище каолінів із запасами близько 2 млн тонн. Каолін відрізняються досить високою білизною і хорошими керамічними властивостями. Умови видобутку сприятливі.

У Козятинському, Калинівському, Липовецькому Іллінецькому, Оратівському, Вінницькому, Тиврівському, Немирівському, Гайсинському, Бершадському та деяких інших районах вивчені прояви первинних каолінів (переважно по одній або декількох свердловинах або кустарних кар'єрах).

Глуховецьке родовище первинних каолінів розробляється з 1901 року. У 70-ті та на початку 80-х років на родовищі щорічно видобувалося до 1050—1200 тис. тонн каоліну — сирцю, з якого вироблялося 450—600 тис. тонн збагаченого каоліну, а також близько 200 тис. тонн збагаченого кварцового піску. Глуховецький і Просянівський (Дніпропетровська область) гірничо-збагачувальні комбінати забезпечували потреби в збагаченому каоліні більшості підприємств паперової та фарфоро-фаянсової промисловості. Частина продукції експортувалася в країни Європи. Збагачений Глуховецький каолін використовувався в основному в паперовій (81 %), керамічній (10 %), і парфумерній (7 %) промисловості.

Глуховецький комбінат випускає каолін мокрого збагачення марок КН-74, КН-77, КН-80 і КС-1 і сухого збагачення — П-2 (білизна 77 %), хоча 55 % сировини дозволяє виготовляти концентрати марок КН-80 — і КН-84 , а понад 35 % — марок КН-82 і КН-84. Однак виробництво більш високих марок вимагає використання більш сучасних технологій і оснащення. У зв'язку з виробничими проблемами і втратою ринків збуту продуктивність Глуховецького комбінату знизилася до 100 тис.тонн і менше збагаченого каоліну в рік.

Турбівський каоліновий завод, який випускав концентрат ще більш низької якості, останні роки не працює.

Унікальне за запасами і якістю каоліну Великогадомське родовище каолінів розташоване на території Козятинського району Вінницької оьласті і Бердичівського району Житомирської області.

Висока білизна і дисперсність каолінового концентрату з родовищ Вінниччини визначають основні напрямки його використання: для наповнення і покриття вищих сортів паперу, а так само білої і кольорової гуми. Встановлено його придатність для виробництва радіотехнічних виробів, ультрамарину, електротехнічного силуміну, недротяних резисторів. У зв'язку з низькою механічною міцністю, у виробах електрокераміки каолін може використовуватися, в основному, як добавка (20—50 %) до більш міцного, наприклад, просяновського каоліну.

Комплекс досліджень, виконаних французькими, українськими лабораторіями і Гренобльським паперовим центром з метою визначення білизни, абразивності, реології, кристалографії, гранулометричного розподілу часток каоліну підтвердив, що концентрати з первинного каоліну Великогадомського родовища не поступаються кращим всесвітньо відомим маркам каолінів для паперу, що виробляється компаніями «Інгліш Чайна Клейзи» (ІЧК), Англія і «Джорджія Каолін» (ДК), США.

  Розвідані запаси вторинних каолінів на території Вінницької області вкрай обмежені. Родовища вторинних каолінів та близьких до них за складом вогнетривких глин інтенсивно експлуатуються в Донецькій, Запорізькій, Черкаській, Кіровоградській областях. Розробляються пласти потужністю близько 3—5 м. На глибинах до 30 м. Якісна сировина користується значним попитом і без переробки реалізується за цінами $ 30—50 за тонну.

На Вінниччині відомі поклади вторинних каолінів поблизу сіл Миколаївки, Туча, Черепашинець, Красненького, Вороновиі, м. Калиновки та інших. Однак вони мало вивчені.

Не вивченим і майже невідомим донині залишається родовище вторинних каолінів розташоване між селами Паланка і Вапнярка Томашпільського району. Каолін добувалися тут з давніх часів і до 80-х років ХХ століття. Саме з цими родовищами пов'язана назва села «Вапнярка». Вторинний каолін, який використовувався тут для побілки, і досі називають «вапно».

Каолін в околицях Вапнярки і Паланки видобувався на ділянці довжиною близько 5 км підземним способом на глибині 15-35 м. Ще в 60-і роки місцевим колгоспом тут видобувалося до 9 тонн каоліну на день.

У 20-30-х роках ХХ ст. діючі шахти було обстежено, а родовище описано під назвою «Паланківське». При цьому охарактеризовані п'ять відмінностей каолінів серед яких: «сніжно-білий пухкий» і «синювато-білий щільний». Потужність каолінів в окремих шахтах перевищувала 20 м. Глибина залягання — від безпосередніх виходів на поверхню до 15 м. Запаси на одній з дільниць 196 тис. тонн.

На окремих ділянках є реальна можливість добувати вторинні каоліни при глибині залягання від 3 до 15 м. І потужності продуктивного пласта близько 10 м. При цьому ресурси каоліну на одній з ділянок оцінюють в кілька мільйонів тонн.

Серед інших відомих проявів заслуговують на увагу поклади вторинних каолінів поблизу смт Вороновиці, де каоліни залягають на значній площі на глибині 2-10 м. При потужності пласта 5—6 м; у м. Калинівка, де вони виявлені на глибині 2—3 м при потужності близько 13 м; у с. Черепашинець — на глибині 7—13 м при потужності 6—9 м.

• Корисні копалини Вінницької області

• Месторождения полезных ископаемых Винницкой области.
• Карта месторождений полезных ископаемых Украины
• Винницкая область
• Паламарчук М. М., Горленко І. О., Яснюк Т. Є. Географія мінеральних ресурсів Української РСР. — К.: Рад. школа, 1985. — 135 с.