Корисні копалини Вінницької області

Вінницька область має багату мінерально-сировинну базу. У її надрах відкрито 1 159 родовищ і проявів 30 видів різноманітних корисних копалин: Петриківське родовище заліза, Троповське родовище апатиту, Лукашівське родовище флогопіту, Слобідське родовище гранату і Бахтинське родовище флюориту, а також унікальні родовища граніту й поклади каоліну, десятки родовищ торфу. Розроблені й діють унікальні джерела мінеральної води, зокрема з високим вмістом радону в м. Хмільник.

Корисні копалини Вінницької області

У північній частині області розташований так званий Глуховецько-Турбівський каоліновий район, у межах якого знаходяться: Великогадомське, Глухівське, Жежелівське, Турбівське, Чубинське, Гуринське, Туча-Миколаївське та інші родовища, в яких зосереджено близько половини розвіданих запасів первинних каолінів України.

Розвідані й розробляються 3 родовища гранітів (запаси — 10 млн м³), ведеться пробний видобуток з 8 родовищ. Підприємства забезпечені гранітом більш ніж на 100 років. Граніти і близькі до них кристалічні породи поширені майже на всій території області. Однак за ресурсами монолітного каменю, придатного для виробництва великих блоків з подальшим розпилюванням на облицювальну плитку або інші вироби. В області розробляється відоме Жежелівське родовище сірих гранітоїдів і діють три дрібних кар'єри з видобутку темно-сірих чарнокітів і ендербітів у Тиврівському районі.

На Вінниччині, у Калинівському районі розташоване єдине в Україні детально розвідане Слобідське родовище гранату. Його запаси становлять 673 тис. т при середньому вмісті в породі (граніті) — 15,18 %. Неподалік від Слобідського родовища, в цьому ж районі, для виробництва щебеню розробляється Іванівське родовище граніту. Середній вміст гранату на родовищі становить до 27 %, а його запаси — становлять понад 25 млн т (у США гранат видобувають при вмісті в породі понад 8—10 %).

В області розвідано унікальне для України Бахтинське родовище флюоритів, що перебуває нині на стадії геологічних вишукувань і технологічних випробувань. Попередньо підраховані його запаси становлять 100 млн т, а прогнозні — 220млн т. Примітно, що металургійна та інші галузі промисловості України щорічно використовують 122 тис. т флюоритових концентратів, що ввозяться з Монголії, Китаю, Таїланду на суму понад 20 млн дол. США.

Буре вугілля Вінниччини якістю нагадує продукцію аналогічних вугільних шахт Дніпровського басейну і придатне для використання в енергетиці, переробці методами напівкоксування, гідрогенізації. Попередньо розвідано 3 родовища із запасами 50 млн т. Ще три перебувають на стадії розвідки.

У товщі відкладень крейдяного періоду зосереджені родовища крейдоподібних вапняків і опок для стінових блоків (Немійське, Іванківське), фосфатної крейди і крейди для вапнування ґрунту (Бахтинське, Гальжбіївську), високоякісного трепелу (Могилів-Подільське, Шлішковське), фосфоритів (Бернашовське, Жванське).

Промислове використання подільських фосфоритів розпочато 1870 року в приватному Браїлівському маєтку поблизу Жмеринки, де було вирішено використовувати щорічно 15 000 пудів фосфоритової борошна. Для помелу фосфоритів використовувалися водяні млини. У 1881 році Лондонська фірма «Маркс Дурляхер і Ко» уклала з польським графом Вонсовичем контракт терміном на 10 років на постачання фосфоритів в кількості 600 тис. пудів щорічно. А в 1905—1910 роках видобуток фосфоритів вже становив 1—1,4 млн пудів (17—23 тис. т) на рік. Близько 85 % фосфоритів вивозилося в Польщу, де вони перероблялися на суперфосфат. І тільки в 1912 році, після спорудження у Вінниці суперфосфатного заводу (сучасний хімзавод), почалася їхня переробка на місці. З 1922 року Вінницький суперфосфатний завод щорічно збільшував обсяги переробки подільських фосфоритів і до 1930 року основні легкодоступні поклади виявилися майже відпрацьованими. Тому з 1934 року їхня розробка повністю припинилася і завод почав переробляти привізні фосфорити.

Після освоєння великих родовищ апатиту на Кольському півострові виробництво повністю перейшло на переробку російського концентрату.

З неогеновим періодом пов'язані утворення значних покладів різного типу вапняків, що використовуються для виготовлення стінових блоків (родовища Джуринської, Горячковської групи, Дмитрашковської та інші), вапняки для цукрової промисловості; будівельного каменю і щебеню; вторинних каолінів. Окремі шари неогенових глин являють собою якісну сировину для виготовлення будівельної кераміки (Вендичанське родовище).

Вінницька область також володіє монополією в Україні за запасами пеліканіту (39 родовищ з прогнозними ресурсами до 170 млн т). Уперше на Поділлі знайдено боксити — руду для виплавки алюмінію. За оцінками, прогнозні ресурси родовищ становлять майже 3 млн т. До найбільш молодих — четвертинних відкладів належать родовища торфу, численні родовища цегельної сировини — суглинків (Південно-Вінницьке, Северинівське, Гайсинське, Погребищенське), будівельних пісків (Вендичанське, Ладижинське), гравію (Цекіновське).

Виявлено і використовуються лікувальні властивості мінеральної води з Хмельницького радонового родовища. Крім того, розвідано 21 джерело столової води, 10 з яких паспортизовані. На п'яти родовищах налагоджено розлив води і її реалізація. Це — «Регіна», "Княжна, «Шумилівська», «Подільська», «Росяна». Виявлено мінеральні води типу «Миргородської». Вірогідні відкриття нових родовищ радону.

Див. також

Окремі родовища корисних копалин Вінницької області

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.