Карабан Артем Олександрович

На весні 2014 мобілізований, разом із братом.

Стрілець-помічник гарантометника, 51-а окрема механізована бригада.

Після розстрілу блокпоста поблизу Волновахи не повернувся на полігон, а добровільно залишився на Сході.

8 серпня 2014-го загинув в часі напружених довготривалих боїв українських вояків з терористами поблизу висоти Савур-Могила — при зачистці після зайняння приміщень терорист у засідці вистрелив з близької відстані Артему в груди, куля пройшла над захисною пластиною бронежилета. Мі-8 намагався забрати поранених, його підбили терористи. Врешті вдалося вивезти військовим автомобілем, серце Артема зупинилося на під'їзді до Амвросіївки.

Вдома лишилися дружина та донька. Похований в селі Гаразджа Луцького району. Мати Артема Любов Михайлівна очолила Громадську організацію «Члени родин загиблих в АТО „НАДІЯ“», у жовтні 2017 нагороджена відзнакою УПЦ КП — медаллю «За жертовність та любов до України».

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

• нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).

• Указ Президента України від 4 червня 2015 року року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Карабан Артем Олександрович
• Спогади про бій
• Маму загиблого волинського Героя нагородили медаллю