Каравайський Богдан Ігорович

Богда́н І́горович Карава́йський (1990—2014) — молодший сержант Збройних сил України, командир відділення 3 окремий полк спеціального призначення, учасник російсько-української війни. Нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» (посмертно).

Каравайський Богдан Ігорович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 2 грудня 1990(1990-12-02)
м. Черкаси
Смерть 15 липня 2014(2014-07-15) (23 роки)
Краснодонський район, Луганська область, Україна
Псевдо «Бодя»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ Війська спецпризначення
Формування
 3 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Загинув 15 липня в результаті мінометного обстрілу проросійськими терористами біля пункту пропуску Ізварине.

Життєпис

Народився 2 грудня 1990 року у місті Черкаси. Закінчив Черкаську спеціалізовану школу № 18. Служив у Кіровоград — 3-й окремий полк спеціального призначення, проходив контрактну службу, потім пішов служити на кордон. Був снайпером-розвідником третього окремого полку спецпризначення.

«Богдан обрав військову справу, бо він любив справедливість. Почав навчатися у Національному університеті „Одеської юридичної академії“ на слідчого. Але полишив навчання після першого курсу і пішов на контрактну службу», — пояснює його мати, Тетяна Каравайська (Олексієнко)[1]

Обставини загибелі

Загинув 15 липня 2014 р. в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Провалля, Свердловський район, Луганська область.[2] Разом з Богданом загинули одразу ще 8 чоловік, і 1 загинув пізніше у лікарні. Серед них: підполковник Юрій Коваленко, старший сержант Микола Алєксєєв, та старші солдати Максим Бендеров, Станіслав Майсеєв, Дмитро Рябий, Максим Вербовий та І. Марков.[3]

Тіло Богдана не було можливості забрати з оточення кілька днів. 21 липня його доправили до Черкас, але батьки не впізнали сина і наполягли на генетичній експертизі. Вона підтвердила, що загиблим дійсно є саме він.

Місце поховання: м. Черкаси, кладовище № 5.

Нагороди та вшанування
  • 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.[4]
  • 17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[5].
  • Депутати міської Ради м. Черкаси прийняли рішення перейменувати провулок Орджонікідзе провулок Молодшого сержанта Каравайського.
  • У Христинівці існує вулиця Богдана Каравайського[6].

Примітки
  1. Герої назавжди: На честь кого переіменовані вулиці в Черкасах http://dzvin.news/heroji-nazavzhdy-na-chest-koho-pereimenuvaly-vulytsi-v-cherkasah-foto-video/%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  2. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 10 квітня 2017.
  3. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 15 вересня 2016.
  4. Указ Президента України №651/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 29 січня 2019.
  5. Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua
  6. Розпорядження міського голови «Про найменування, перейменування вулиць, провулків, площ, парків, скверів». Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.