Каральна акція

Визначення застосовувані для опису каральної акції[2]:

• каральний загін — військове формування виконуюче каральну акцію;
• каратель — учасник карального загону (експедиції)[3];
• комплекс каральних заходів — всі дії робляться карателями для залякування і покарання об'єктів каральної акції.

За міжнародним правом будь-яка каральна акція проти мирного населення підпадає під визначення військового злочину.

Наступні пункти визначення терміну «військовий злочин» дані в частині 2 статті 8 Римського статуту (Статуту) Міжнародного кримінального суду, мають відношення до військових злочинів і складають комплекс каральних заходів:

Текст Римського статуту Міжнародного кримінального суду:

a) серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме будь-яке з таких діянь проти осіб або майна, що охороняється відповідно до положень відповідної Женевської конвенції:

1) умисне вбивство;

2) тортури або нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти;

3) умисне заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров'ю;

4) незаконне, безглузде і великомасштабне знищення і привласнення майна, яке не викликане військовою необхідністю;

…….

7) незаконна депортація або переміщення або незаконне позбавлення волі;

8) взяття заручників;

b) інші серйозні порушення законів і звичаїв, застосовних в міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права, а саме будь-яке з таких діянь:

1) навмисні напади на цивільне населення як таке або окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у військових діях;

2) умисні напади на цивільні об'єкти, тобто об'єкти, що не є військовими цілями;

3) умисне нанесення ударів по персоналу, об'єктам, матеріалам, підрозділам або транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги або в місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, поки вони мають право на захист, яким користуються цивільні Особи або цивільні об'єкти з міжнародного права збройних конфліктів;

4) умисне вчинення нападу, коли відомо, що такий напад стане причиною випадкової загибелі або каліцтва цивільних осіб або шкоди цивільним об'єктам або великого, довгострокового й серйозного збитку навколишньому природному середовищу, що буде явно неспівмірним конкретній безпосередньо очікуваній загальній військовій перевазі;

5) напад на незахищені та не військові цілі у місті, селі, житла або будівлі, або їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів[4].

• Каральна експедиція російських військ в Україну (1709)
• Антипартизанська війна

• Константинов А. В., Константинова Н. Н., «Забайкалье: ступени истории» (1917—1922 годы) — Чита. Экспресс-издательство. 2009 год.(рос.)
• «Партизаны и Каратели». Антон Олейников. Издательство «Торнадо». Рига. 1997 год. — 47 С.(рос.)
• «Малая война. Организация и тактика боевых действий малых подразделений». Тарас Анатолий Ефимович.(рос.)
• Stowell, Ellery Cory (1921). Intervention in International Law. Washington, D. C.: J. Bryne & Co. с. 41–42.(англ.)
• Brandon D. Newton. Punishment, Revenge, and Retribution: A Historical Analysis of Punitive Operations. — Fort Leavenworth, Kansas : School of Advanced Military Studies, United States Army Command and General Staff College, AY 04-05. — 61 p.(англ.)