Карбіди

Тверді крихкі важкоплавкі речовини, нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників. Багато карбідів належить до сполук з найвищими температурами плавлення: TaC (3985 °C), HfC(3890 °C), NbC (3613 °C) тощо.

Сполуки Карбону з елементами меншої або майже рівної електронегативності. Основні типи:

-сольові(солеподібні) карбіди(saline carbides), які дають при гідролізі СН₄, пр., Ве₂C, Al₄C₃; сольові карбіди, які містять йон [С≡С]^2–, пр., Na₂C₂, K₂C₂, M₂C₂ (M = Mg, Ca, Sr, Ba), Ag₂C₂, Cu₂C₂, під дією води виділяють ацетилен; сольові карбіди, які містять йон[С=С=С]^4–, зустрічаються рідко, це зокрема Mg₂C₃, що при гідролізі виділяє пропін;

— карбіди включення; утворюються при нагріванні С з металами d-блоку, що мають радіуси атомів(rм) більше від 130 пм, пр., Ti, Zr, V, Mo, W, можуть бути описані в термінах тісно упакованої металічної ґратки, порожнини в якій займають С атоми; карбіди типу M2 C (пр., V₂C, Nb₂C), MC (TiC, WC) дуже тверді, тугоплавкі(>2800 K) матеріали, на відміну від ацетиленідів не реагують з водою;

— карбіди з іншою структурою кристалічної ґратки; перехідні метали з rм < 130 пм, пр., Cr, Fe, Co, Ni) утворюють карбіди зі стехіометрією Cr₃C₂, Fe₃C, що містять зв'язки С–С, ці карбіди гідролізуються з утворенням вуглеводнів та водню;

— фулеридні солі;

— ендоедральні металофулерени.

За типом зв'язку карбіди класифікують на іонні (солеподібні), ковалентні та металоподібні.

• Іонні карбіди утворюють метали I та II груп періодичної системи, рідкісноземельні елементи та актиніди, а також алюміній. Атом карбону в цих сполуках утворює іони C^4–, (C=C)^4–, (C=C=C)^4– та (C=C)^2–.
• Ковалентні карбіди утворюють бор та силіцій: SiC (карборунд), B₄C.
• Металоподібні карбіди утворюють перехідні метали IV—VII груп періодичної системи (наприклад, TiC, Mo₂C, цементит Fe₃C). В їхніх кристалах зв'язок метал—метал металічний, а негативно заряджені атоми карбону не поєднані один з одним.

Важливе практичне значення має карбід кальцію СаС₂, який добувають прожарюванням суміші вугілля з вапном:

• СаО + 3С = СаС₂ + СО↑

Цей процес проводять звичайно в потужних електричних печах.

Відомий також спосіб отримання карбіду кальцію в шахтних печах типу доменних, в яких необхідна для утворення карбіду висока температура (до 2000 °С і вище) досягається вдуванням в піч повітря, збагаченого киснем. Цей спосіб дозволяє економити значну кількість електричної енергії, проте поки він ще не знайшов широкого практичного застосування.

Чистий карбід кальцію абсолютно безбарвний і прозорий, технічний же складається з твердих, непрозорих шматків темно-сірого кольору. З карбіду кальцію дією на нього води, одержують ацетилен, який широко використовується в різних виробництвах; значні кількості карбіду кальцію споживаються заводами, що виробляють цінне добриво — ціанамід кальцію.

Карбіди добувають із простих речовин, відновленням оксидів, газофазним та металотермічним способами.

Іонні карбіди гідролізують: ${\displaystyle {\ce {CaC_2 + 2H_2O -> Ca(OH)_2 + C_2H_2}}}$

• Al₄C₃ + 12H₂O = 4Al(OH)₃ + 3CH₄↑

Так само руйнуються водою окремі металоподібні карбіди, але тут продукти різноманітніші:

• Mn₃C + 6H₂O = 3Mn(OH)₂ + CH₄↑ + H₂↑

Карбіди, стійкі до води та розчинів кислот, можна зруйнувати стопленням із лугами під доступом повітря:

• 2WC + 8NaOH + 5O₂ = 2Na₂WO₄ + 2Na₂CO₃ + 4H₂O↑

Застосовують карбіди у виробництві металокерамічних і вилитих твердих сплавів для металообробки, буріння гірських порід тощо. В реакціях їх застосовують як відновники, розкислювачі та каталізатори.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
• Карбиды // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1990. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — Стб. 623. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5.(рос.)
• Некрасов Б. В. Основы общей химии. Т. 1. — Изд. 3-е, испр. и доп. — Москва : Химия, 1973. — 656 с.; 160 табл.; 391 рис.
• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0