Карел Явурек
Карел Явурек (чеськ. Karel Javůrek; 30 липня 1815, Прага — 23 березня 1909, Прага) — чеський історичний живописець.
Карел Явурек | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
30 липня 1815[1][2][3] Прага, Королівство Богемія, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[1][3] | |||
Смерть | 24 березня 1909[1][4][3] (93 роки) | |||
Нове Мєсто, Прага, Королівство Богемія, Долитавщина, Австро-Угорщина[5] | ||||
Поховання | Ольшанський цвинтар | |||
Жанр | історичний живопис | |||
Навчання | Празька академія образотворчих мистецтв | |||
Діяльність | художник, педагог, реставратор | |||
Відомі учні | Helena Emingerovád | |||
| ||||
Карел Явурек у Вікісховищі |
Поряд з Ярославом Чермаком вважається родоначальником чеської історичної школи живопису.
Біографія
Навчався у празькій академії образотворчих мистецтв під керівництвом Християна Рубена, потім — в студії відомого чеського портретиста Франтішека Ткадліка. Пройшов стажування в Дрездені, разом з Ярославом Чермак у Егідіуса Кареля Густава Вапперса в Антверпені, і Парижі — у Тома Кутюра.
Творчість
Карел Явурек — автор сотень картин, що зображують майже всі періоди чеської історії, а також ряду релігійних картин на біблійні мотиви.
Теми для своїх картин Явурек черпав з чеської історії, головним чином з Гуситських воєн (відомими роботами художника є картини «Прощання Яна Гуса зі співвітчизниками», (1846) і «спаленої земля» (1852)), згодом писав переважно жанрові полотна і якщо зображував історичні сюжети, то надавав їм все більш і більш жанровий характер.
Багато з картин Явурека, хоча і створені на основі чеської історії, несуть на собі вплив французьких і бельгійських майстрів.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — doi:10.1515/AKL
- The Fine Art Archive — 2003.
- Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Štěpána, sign. ŠT Z14, s. 54
- Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Štěpána, sign. ŠT Z14, s. 54