Карен Уленбек
Карен Уленбек[7] (англ. Karen Keskulla Uhlenbeck)— американська професорка-математик, яка працює над рівняннями з частковими похідними, варіаційним численням, геометричним аналізом і диференціальною геометрією. У 2019 році вона стала першою жінкою, яка отримала премію Абеля.
| Карен Уленбек | |
|---|---|
| Karen Uhlenbeck | |
.jpg.webp) Карен Уленбек, 1982 р. | |
| Ім'я при народженні | англ. Karen Keskulla |
| Народилася |
24 серпня 1942 (79 років) Клівленд, Огайо, США |
| Місце проживання | США |
| Країна |
 США |
| Національність | американка |
| Діяльність | викладачка університету, математикиня |
| Alma mater |
Брандейський університет Мічиганський університет |
| Галузь | математика |
| Заклад |
Техаський університет Чиказький університет Іллінойський університет в Чикаго Іллінойський університет в Урбана-Шампейн |
| Ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | Richard Palaisd[1] |
| Аспіранти, докторанти | Caio José Colletti Negreirosd[2], Robert B. Lockhartd[2], Bonita Hart Driscolld[2], Steven Sedlacekd[2], James Wade McDonaldd[2], Steven Benjamin Bradlowd[2], Johan Råded[2], Brendan Sean Guilfoyled[2], Georgios Daskalopoulosd[2], Fergus Rae O'Dead[2], Mark Haskinsd[2], Louis Craned[2], Andre Luís Godinho Mandolesid[2], Antonella Marinid[2], Jonathan Adam Poritzd[2], Alexander Goncalvesd[2], Michael Sebastian Gagliardod[2], Andrea Nicole Youngd[2] і Magdalena Czubakd[2] |
| Членство | Американське математичне товариство[3], Національна академія наук США[4] і Американська академія мистецтв і наук[5] |
| Відома завдяки: |
варіаційне числення мінімальна поверхня поля Янга-Міллса |
| У шлюбі з | Olke C. Uhlenbeckd[6] |
| Родичі | Джордж Юджин Уленбек |
| Нагороди |
Стипендія Мак-Артура Національна наукова медаль США Абелівська премія |
 Карен Уленбек у Вікісховищі | |
Член Національної академії наук США (1986)[8], відзначена Національною науковою медаллю США (2000), а також Премією Лероя П. Стіла за плідний внесок у дослідження (2007).
Біографія
Карен Кескалла народилась у Клівленді (Огайо) в 1942 році, ставши першою дитиною в родині. Її батько Арнольд Кескалла був інженером, а мати Каролін Уінделер Кескалла — шкільною вчителькою і художницею[9][10].
У 1960 році Карен отримала від Мічиганського університету стипендію для відмінників і поступила на фізичний факультет. У процесі навчання, однак, з'ясувалося, що їй більше подобається математика, а з лабораторною роботою вона справляється погано, і дівчина перейшла на математичне відділення. Ступінь бакалавра отримала в 1964.
У 1965 вийшла заміж за біофізика Олке Уленбека — сина відомого фізика Джорджа Уленбека. Карен, спочатку не планувала продовжувати навчання, отримавши стипендії від Національного наукового фонду і Фонду Вудро Вільсона, у результаті поступила на другу ступінь у Курантовський інститут у Нью-Йорку, а після заміжжя перевелася в Брандейський університет, щоб бути ближче до чоловіка, який навчався в Гарварді. Докторську дисертацію захистила в Брандейс в 1968 році за темою «Варіаційне числення та глобальний аналіз».
У перший рік після закінчення докторату Уленбек викладала за контрактом у Массачусетському технологічному інституті, потім отримала дворічний контракт у Каліфорнійському університеті в Берклі. Після цього їй було запропонована постійна ставка в Іллінойському університеті в Урбані-Шампейн; Олке, розуміючи, що нічого кращого його дружині в більш престижних вишах не запропонують, погодився піти за нею. Однак, попри це, статус жінок-вчених у той час був таким невизначеним, що Карен багато в чому, як і раніше, сприймалася як дружина професора, а не професор з огляду на власні заслуги. Через кілька років їхній шлюб з Олке розпався, після чого Карен змінила місце роботи, перебравшись в Іллінойський університет у Чикаго[11].
У Чикаго Уленбек вперше змогла співпрацювати з іншою жінкою-математиком, Вірою Плессі. Перехід у Чикаго ознаменував перелом у її науковій кар'єрі. Вона пропрацювала там сім років, за цей час також встигнувши побувати запрошеним викладачем у Берклі, Прінстонському Інституті перспективних досліджень та Гарварді. У Прінстоні Уленбек працювала в області диференціальної геометрії, співпрацюючи з Ріком Шоном. У 1982 році вона отримала стипендію Мак-Артура, відому як «премія для геніїв», в 1985 році обрана в Американську академію мистецтв і наук[11], а в 1986 році, у віці 44 років, стала першою, на той момент, жінкою-математиком, обраною в Національну академію наук США (до обрання в академію двох наступних жінок-математиків пройшло понад десять років). У резолюції про прийняття Уленбек в академію відзначалися її заслуги в застосуванні передових аналітичних методів у варіаційному численні й нелінійних диференціальних рівняннях у частинних похідних до досліджень математичної структури калібрувальної інваріантності в сучасній фізиці. Її роботи послужили відправною точкою для Кліффорда Таубеса і Саймона Доналдсона — останній за їхній розвиток був у 1986 році нагороджений Філдсівською премією.
З 1987 року Уленбек викладала в Техаському університеті в Остіні, де очолювала кафедру математики й налагодила тісну співпрацю з Нобелівським лауреатом з фізики Стівеном Вайнбергом. У 1990 році вона стала другою жінкою в історії, якій було довірено ведення лекції на пленарному засіданні Міжнародного конгресу математиків[11] (після Еммі Нетер, що отримала це право в 1932 році).
У 1991 Уленбек разом з математиками Гербертом Клеменсом і Даном Фрідом стала співзасновницею Park City Mathematics Institute (PCMI). У 2000 році вона була відзначена Національною науковою медаллю США, а у 2007 році — Премією Стіла за епохальний внесок у науку від Американського математичного товариства — цією нагородою були відзначені дві її праці з аналітичних аспектів калібрувальної інваріантності, виданих в 1982 році. З 2008 року Уленбек — почесний член Лондонського математичного товариства[12].
У 2019 Карен Уленбек стала першою жінкою в історії, яка отримала Абелівської премію.
Бібліографія
- Freed, Daniel S.; Uhlenbeck, Karen K. (1984). Instantons and Four-Manifolds. Mathematical Sciences Research Institute Publications 1. Springer-Verlag, New York. ISBN 0-387-96036-8. doi:10.1007/978-1-4684-0258-2. 2nd ed., 1991. Перевод на русский Ю. П. Соловьев, Мир, 1988.
- Uhlenbeck, Karen (1977). Regularity for a class of non-linear elliptic systems. Acta Mathematica 138 (3–4): 219–240. MR 0474389. doi:10.1007/bf02392316.
- Sacks, Jonathan; Uhlenbeck, Karen (1981). The existence of minimal immersions of 2-spheres. Annals of Mathematics. Second Series 113 (1): 1–24. MR 604040. doi:10.2307/1971131.
- Sacks, J.; Uhlenbeck, K. (1982). Minimal immersions of closed Riemann surfaces. Transactions of the American Mathematical Society 271 (2): 639–652. JSTOR 1998902. MR 654854. doi:10.2307/1998902.
- Uhlenbeck, Karen K. (1982). Removable singularities in Yang–Mills fields. Communications in Mathematical Physics 83 (1): 11–29. MR 648355. doi:10.1007/bf01947068. Announced in the Bulletin of the American Mathematical Society 1 (3): 579–581, MR0526970
- Uhlenbeck, Karen K. (1982). Connections with bounds on curvature. Communications in Mathematical Physics 83 (1): 31–42. MR 648356. doi:10.1007/bf01947069.
- Schoen, Richard; Uhlenbeck, Karen (1982). A regularity theory for harmonic maps. Journal of Differential Geometry 17 (2): 307–335. MR 664498. doi:10.4310/jdg/1214436923.
- Uhlenbeck, Karen K. (1983). Closed minimal surfaces in hyperbolic 3-manifolds. У Bombieri, Enrico. Seminar on Minimal Submanifolds. Annals of Mathematics Studies 103. Princeton University Press. с. 147–168. JSTOR j.ctt1b7x7tv.10. MR 795233.
- Uhlenbeck, Karen; Yau, Shing-Tung (1986). On the existence of Hermitian-Yang-Mills connections in stable vector bundles. Communications on Pure and Applied Mathematics (Suppl.: Frontiers of the mathematical sciences, New York, 1985) 39: S257–S293. MR 861491. doi:10.1002/cpa.3160390714.
Додаткова література
- Karen Uhlenbeck (1996). Coming to grips with success: a profile of Karen Uhlenbeck. Celebratio Mathematica.
- UT News, The University of Texas, Austin (2000). UT Austin mathematics professor wins National Medal of Science. Celebratio Mathematica.
- Clifford Henry Taubes (2018). Karen Uhlenbeck's contributions to gauge theoretic analysis. Celebratio Mathematica.
- Complete Bibliography. Celebratio Mathematica.
- Офіційний вебсайт Карен Уленбек
Посилання
- https://www.genealogy.math.ndsu.nodak.edu/id.php?id=4834
- Математична генеалогія — 1997.
- https://www.princeton.edu/news/2019/03/19/uhlenbeck-receives-abel-prize-geometric-analysis
- http://www.nasonline.org/member-directory/members/40327.html
- https://www.amacad.org/person/karen-keskulla-uhlenbeck
- http://celebratio.org/Uhlenbeck_K/article/541/
- Паллаб Гош (19 березня 2019). Як за мильні бульки отримати престижну премію. Історія математика Карен Уленбек. BBC. Процитовано 20.03.2019.
- Karen K. Uhlenbeck(англ.)
- Lee Katterman (6 грудня 1999). Michigan Great Karen K. Uhlenbeck: Pioneer in mathematical analysis—and for women mathematicians. The University Record. Процитовано 20 березня 2019.
- Jim Al-Khalili. A biography of Karen Uhlenbeck. Abel Prize website (англ.). Процитовано 20 березня 2019.
- Biographies of Women Mathematicians: Karen Uhlenbeck. Agnes Scott College. www.agnesscott.edu. Процитовано 20 березня 2019.
- Karen Keskulla Uhlenbeck. www-history.mcs.st-andrews.ac.uk (Eng). School of Mathematics and Statistics, University of St Andrews, Scotland (September 2009). Процитовано 20 березня 2019.