Карлос Павон

Карлос Павон (ісп. Carlos Pavón, нар. 9 жовтня 1973, Ель-Прогресо) — гондураський футболіст, що грав на позиції нападника.

Карлос Павон
Карлос Павон
Особисті дані
Повне ім'я Карлос Альберто Павон
Пламмер
Народження 9 жовтня 1973(1973-10-09) (48 років)
  Ель-Прогресо, Гондурас
Зріст 182 см
Вага 79 кг
Прізвисько La Sombra Voladora[1]
Громадянство  Гондурас
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Реал Еспанья»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1992–1994 «Реал Еспанья»  ? (?)
1994–1995 «Толука» 17 (7)
1995 «Сан-Луїс» 11 (4)
1996 «Реал Вальядолід» 9 (0)
1996–1997 «Коррекамінос»20 (14)
1997–1998 «Некакса» 29 (7)
1998–2000 «Атлетіко Селая» 57 (34)
2000–2001 «Монаркас» 28 (13)
2001–2002 «Удінезе» 7 (1)
2002–2003 «Наполі» 13 (0)
2003 «Реал Еспанья»  ? (?)
2004 «Монаркас» 16 (6)
2004 «Депортіво Калі» 14 (3)
2005 «Крус Асуль» 13 (3)
2005 «Коммунікасьйонес» 34 (19)
2006 «Реал Еспанья» 20 (15)
2007 «Лос-Анджелес Гелаксі» 18 (3)
2008–2009 «Реал Еспанья» 21 (11)
2009 «Некакса» 9 (0)
2009–2013 «Реал Еспанья»  ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1993–2010 Гондурас 101 (57)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Рекордсмен збірної Гондурасу за кількістю забитих голів (57)[2]. Двічі визнавався Футболістом року в Гондурасі (2000, 2007). У 2001 році номінувався на звання «Гравець року ФІФА», набравши один голос.

У ЗМІ його іноді називають «живою легендою футболу Гондурасу»[3].

Клубна кар'єра

Народився 9 жовтня 1973 року в місті Ель-Прогресо. Вихованець футбольної школи клубу «Реал Еспанья». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1992 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, вигравши з командою чемпіонат та національний кубок.

1994 року Карлос переїхав до Мексики, де грав за «Толуку», створивши дует форвардів з Хосе Мануелем Абундісом. Після року виступів відправився в «Сан-Луїс», де провів півроку і перейшов до іспанського клубу «Реал Вальядолід». У новій команді Павно програв конкуренцію хорватському форварду Алену Петернацу і до кінця сезону так і не забив жодного гола.

У 1996 році повернувся в Мексику, де він підписав контракт з «Коррекаміносом», після чого грав за інші мексиканські клуби «Некакса», «Атлетіко Селая» та «Монаркас», але за жоден з них не грав занадто довго. У сезоні 1998/99 виступаючи за «Атлетіко Селая» Карлос забив 26 голів в 31 зустрічах, в той час як під час сезону 2000/01 забив 13 голів в 28 матчах за «Монаркас».

Хороша ефективність нападника дозволила йому влітку 2001 року знову відправитись до Європи і стати гравцем італійського «Удінезе». Там гондуресець служив у резерві, поступаючись місцем на полі Давіду Ді Мікеле, Вінченцо Яквінті і Сіябонга Номвете, через що до кінця року зіграв лише 7 матчів в лізі і забив 1 гол 26 серпня в грі з «Торіно». У січні 2002 року Павон переїхав до «Наполі» з Серії В, але і тут закріпитись не зумів, так і не забивши жодного гола, а на початку 2003 року він повернувся в Гондурас і підписав контракт зі своїм першим клубом кар'єрі «Реал Еспанья».

У подальшому захищав кольори клубів «Монаркас», «Депортіво Калі», «Крус Асуль», «Коммунікасьйонес» та знову «Реал Еспанья».

19 червня 2007 року Павон рушив до США, ставши гравцем «Лос-Анджелес Гелаксі»[4]. 19 серпня забив два голи у матчі МЛС «Нью-Йорк Ред Буллз» (4:5) з передач Девіда Бекхема. Проте після закінчення сезону Карлос знову повернувся до «Реала Еспанья», в 2009 році, провів кілька місяців у мексиканській «Некаксі»[5].

Завершив професійну ігрову кар'єру в рідному клубі «Реал Еспанья» після Клаусури 2012, щоб стати помічником головного тренера в клубі, а також футбольним коментатором[6].

Виступи за збірну

1993 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Гондурасу. У її складі він вигравав медалі тільки з Кубків націй Центральної Америки: два «золота» (1993, 1995) і дві «бронзи» (1999, 2009). Коли команда досягала успіхів на Золотих кубках КОНКАКАФ і Кубку Америки 2001 року, Павона в складі з різних причин не було. Натомість на Золотих кубках КОНКАКАФ 1993, 1998, 2000 і 2007 років, коли Павон брав участь у турнірах, гондурасці не спромоглися виграти медаль, хоча Павон і зміг на останньому турнірі з п'ятьма голами стати найкращим бомбардиром турніру.

Як один з трьох «джокерів» (гравців, яким понад 23 роки) Павон брав участь у Олімпійських іграх 2008 року, де гондурасці, не забивши жодного голу, програли всі матчі в групі.

В рамках відбору до чемпіонату світу 2010 року у ПАР Павон брав участь лише у фінальному раунді зони КОНКАКАФ, де в 9 матчах він відзначився 7 разів, зігравши важливу роль в попаданні команди на світову першість[3]. На самому чемпіонаті світу Карлос провів на полі лише перші 60 хвилин у грі з Чилі, що стало його останнім появою у футболці національної команди.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 18 років, провів у формі головної команди країни 101 матч, забивши 57 голів.

Досягнення

Особисті досягнення

Примітки
  1. Olympedia — 2006.
  2. Carlos Alberto Pavón — Century of International Appearances — RSSSF
  3. Профіль Карлоса Павона на сайті WorldCup10.Ru
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 червня 2007. Процитовано 14 лютого 2017.
  5. Necaxa ficha al hondureño Carlos Pavón — FIFA (ісп.)
  6. Carlos Pavón también es comentarista deportivo Архівовано 20 лютого 2013 у Wayback Machine. — La Tribuna (ісп.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.