Карло Франческо Нуволоне

До початку 21 ст. не всі факти з життя художника були відомі, розбіжності були в роках народження і смерті та в місці народження[2]. У Карло Франческо не знайшлося власного біографа накшталт Карела ван Мандера

Походить з родини кремонського художника Панфіло Нуволоне (1581—1651)[3]. Художню освіту спочатку опановував в майстерні батька, представника пізнього міланського маньєризму. Навчання продовжив у художній академії Амброзіана в Мілані в майстерні художника Джованні Баттіста Креспі (1573—1632)[3]. Навчання в академії Амброзіана збіглося із навчанням там у майбутніх художників Джуліо Чезаре Прокаччіні (1570—1625)[4].та Даніеле Креспі(1598—1630), що рано помер.

Перебування в оточенні міланських майстрів, що розділяли стилістику маньєризму, помітно вплинуло на ранні твори Карло Франческо, але без крайнощів стилю і без прагнення до несамовитої фантазійності і віртуозності виконання. Він не припиняв пошуків власної майстерності та своїх композицій. Цим користувався менш обдарований його молодший брат і помічник Джузеппе Нуволоне, що використовував знахідки старшого брата. В біографічній літературі їх обох називали Іль Панфіло, не розрізняючи братів, хоча це близькі, але різні майстри. Частка картин була також виконана у співпраці з батьком, майстром натюрмортів і релігійних картин, що заплутувало вивчення його творчого спадку в подальшому. Серед вельможних замовників Карло Франчеко сам кардинал Франческо Бррромео, для котрого він виконав «Непорочне зачаття» для церкви Санта-Марія-ін-Арона. Вона була втрачена, як і релігійний образ «Поклоніння трьох королів». Творча манера мітця не стояла на місці і поступово змінювалась. Особливо помітними ці зміни були в середній період творчості після знайомства з творами Пітера Пауля Рубенса та Антоніса ван Дейка, що декотрий час працювали у місті Генуя. Його темний колорит і похмурі сюжети ранніх творів набули яскравості, активних жестів персонажів і навіть присмаку сентиментальності. Замови не припинялись і Карло Франческо залучав до створення картин молодшого брата та помічниківі учнів. Тому помітна така різниця у виконанні між центральними персонажами його картин і персонами другорядними. Навпаки, його парадні портрети дивували майстерністю виконання і декотрою байдужістю до дрібниць, що сповіщало їм підкреслену парадність і монументальність.

Вдалі картини Карло Франческо мали попит як у замовників, так і у художників копіїстів (так картина «Смерть цариці Дідони»" розійшлася у декількох копіях, котрі продають на аукціонах, погіршуючи враження від творів самого художника). Мав він і власних заздрізників. Помітивши впливи на нього стилю Гвідо Рені, художника з посмішками прозивали Гвідо ді Ломбардія, хоча впливи Гвідо Рені не були рішучіми.

Працював по замовам релігійних громад в Мілані та в провінціях, робив фрески, вівтарні композиції, парадні портрети[3].

Мав власну майстерню, де працював помічником його брат Джузеппе Нуволоне (1619—1703)[3] і куди брав учнів. Серед учнів Карло Нуволоне — Філіппо Аббіаті, Джузеппе Дзаната, П'єтро Маджи, Федеріго Панца.

Помер у Мілані 1661 року.

Карло Франческо Нуволоне. «Портрет шляхетної пані в чорному», до 1649 р.

• «Автопортрет з родиною під час музикування», Пінакотека Брера, Мілан
• "Антоній Падуанський з Христом-дитиною ", приватна збірка
• "Йосип Прекрасний і дружина Потіфара ", приватна збірка
• «Іван Хреститель»
• "Мадонна з немовлям ", Художній музей Волтерс, Балтимор, США
• "Мучеництво Св. Ірини ", Лувр, Париж
• "Мадонна зі святими ", церква Санта Марія дель Карміне, Мілан
• "Каяття Марії магдалини ", Музей Сумайя, Мехіко
• "Сусанна і старці "
• "Святий Луїджі Гонзага "
• «Святий Себастьян»
• «Мадонна благочестя зі свв. Себастьяном, Стефаном, Донінно, Панталеоне, Борміо»
• «Викрадення Прозерпіни»
• «Благовіщення», різні варіанти
• «Успіння Богородиці», Пінакотека Брера, Мілан
• «Смерть Дідони», Дрезденська картинна галерея
• Фрески каплиці Сан Амброджо, Базиліка Святого Авброзія, Мілан
• Фрески в десятій каплиці в Сакро Монте а Варезе (Свята Гора у Варезе)
• Фрески в третій каплиців Сакро Монте ді Орте, Орте
• "Йосип Прекрасний і дружина Пентефрія ", Ермітаж[2]
• "Портрет офіцера ", приватна збірка
• "Римське милосердя "
• "Портрет шляхетної пані в чорному ", Палаццо Комунале, Болонья

«Автопортрет з родиною під час музикування», Пінакотека Брера, Мілан

• 
  Карло Франческо Нуволоне. «Мадонна з немовлям », Художній музей Волтерс, Балтимор, США
• 
  Карло Франческо Нуволоне. Фрески каплиці Сан Амброджо, Базиліка Святого Авброзія, Мілан
• 
  Карло Франческо Нуволоне. «Антоній Падуанський з Христом-дитиною », приватна збірка
• 
  Карло Франческо Нуволоне. «Св. йосип з Христом немовлям», Кастелло Сфорцеско, Мілан.

• Гос. Эрмитаж, Каталог 1 «Западноевропейская живопись». Ленинград, «Аврора», 1976
• Итальянская живопись 17 века, каталог коллекции, Гос. Эрмитаж, 2013
• Francesco Frangi: Nuvolone, Carlo Francesco. In: Raffaele Romanelli (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 2013.
• Jane Turner (a cura di), The Dictionary of Art. 23, p. 320. New York, Grove, 1996. ISBN 1884446000
• Carlo Francesco Nuvolone sur le site Artcyclopedia.com
• Carlo Francesco Nuvolone sur le site Artnet.fr
• http://www.treccani.it/enciclopedia/tag/carlo-francesco-nuvolone/ довідкова біографія

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карло Франческо Нуволоне