Карл Густав Гемпель


Карл Густав «Пітер» Гемпель (8 січня 1905 — 9 листопада 1997) — американський письменник та філософ німецького походження. Він був головною фігурою в логічному емпіризмі, напрямку філософії науки 20-го століття. Гемпель вніс основний вклад в розробку дедуктивно-номологічної моделі наукового пояснення, яка вважалась «стандартною моделлю»,що пояснювала закономірності, законів та одиничних факторів, протягом 1950-х та 1960-х років. Він також відомий завдяки парадоксу воронів (також відомий як «Парадокс Гемпеля»).[4]

Карл Густав Гемпель
нім. Carl Gustav Hempel
Народився 8 січня 1905(1905-01-08)[1][2][…]
Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина[3]
Помер 9 листопада 1997(1997-11-09)[1][2][…] (92 роки)
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США або Princeton Townshipd, Мерсер, Нью-Джерсі, США
·пневмонія
Країна  Німеччина
 США
Місце проживання США
Діяльність математик, інформатик, філософ, есеїст, викладач університету, епістемолог
Alma mater Геттінгенський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Гумбольдтський університет Берліна
Мова творів німецька[1]
Magnum opus Philosophy of Natural Scienced
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (1947)

Honorary doctor of the Free University of Berlind

Біографія

Гемпель вивчав математику, фізику і філософію в університеті Геттінгена, а пізніше в університеті Берліна і Гейдельберга. В Геттінгені, він познайомився із Давидом Гільбертом і був вражений його програмою, яка мала на меті описати всю математику на твердих логічних засадах, отриманих з обмеженого числа аксіом.

Після переїзду до Берліну, Гемпель взяв участь у Конгресі з наукової філософії в 1929 році, де він зустрів Рудольфа Карнапа і став брати участь у берлінському гуртку філософів пов'язаному з Віденським гуртком. У 1934 році він отримав докторську ступінь в університеті Берліна захистивши дисертацію з теорії ймовірностей.

Протягом року після отримання докторського ступеня, все більш репресивний та антисемітський фашистський режим у Німеччині спонукав Гемпеля емігрувати (його дружина була єврейського походження[5]) — до Бельгії. В цьому йому допоміг вчений Паул Оппенгейм, з яким він був співавтором книги «Der Typusbegriff im Lichte der neuen Logik» (Поняття типу в світлі нової логіки) з типології та логіки в 1936 році. У 1937 році Гемпель емігрував до Сполучених Штатів, де обійняв посаду помічника Карнапа[6] в університеті Чикаго. Пізніше він займав посади в міському коледжі Нью-Йорка (1939—1948 р.р.), Єльському Університеті (1948—1955 р.р.) і Принстонському університеті, де він викладав разом з Томасом Куном до моменту, поки не став емеритом в 1973 році. Між 1974 і 1976 роками, він був у відставці в Єврейському університеті в Єрусалимі, до того як став університетським професором філософії в університеті Пітсбурга в 1977 році та викладав там до 1985 року.

Гемпель ніколи не вживав термін «логічний позитивізм», як точний опис Віденського гуртка і Берлінської групи, воліючи описувати цих філософів і себе — «логічними емпіриками». Він вважав, що термін «позитивізм», з його корінням в ідеях Оґюста Конта, призводить до матеріалістичної метафізики, яку емпірикам приймати не потрібно. Він вважав Людвіга Вітгенштайна геніальним філософом, що був здатен формулювати філософські думки яскравою і образною мовою, але твердження Віттґенштейна (принаймні періоду «Трактату») все-одно схилялися у бік метафізики. До Гемпеля метафізика передбачала знання речей, які не були пізнаваними; тобто метафізичні гіпотези було неможливо підтвердити або спростувати доказом.

У 2005 році в місті Оранієнбург, на батьківщині Гемпеля, перейменовано в його пам'ять одну з вулиць на «Карл-Густав-Гемпель-Штрассе».

Бібліографія

Основні твори
  • 1936: «Über den Gehalt von Wahrscheinlichkeitsaussagen» («Про зміст заяви ймовірності»)" із Павлом Оппенгеймом, «Der Typusbegriff im Licht der neuen Logik» («Концепція типу в світлі нової логіки»)
  • 1942: Функція загальних законів в історії
  • 1943: Дослідження за логікою підтвердження
  • 1959: Логіка функціонального аналізу
  • 1965: Аспекти наукового пояснення
  • 1966: Філософія природознавства
  • 1967: Наукове Пояснення

Колекції есе
  • Аспекти наукового пояснення та інші есе (1965), ISBN 0-02-914340-3.
  • Обрані філософські твори (2000), ISBN 0-521-62475-4.
  • Філософія Карла Густава Гемпеля: дослідження в науці, пояснення і раціональність (2001), ISBN 0-19-512136-8.

Статті
  • «Про природу математичної істини» і «Геометрії та емпірична наука» (1945), Американський математичний місяць, випуск 52.
  • Статті у читаннях філософського аналізу (стор 222—249), Під ред. Герберта Файгла і Уілфріда Селларса (Епплтон-Століття-Крофтс, Встанов.,1949).

Див. також

Посилання
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118549065 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://plato.stanford.edu/entries/hempel/
  5. Carl Hempel "Scientific Inquiry: Invention and Test". First Philosophy: Fundamental Problems and Readings in Philosophy, Volume 2 (вид. 2nd). Peterborough, Ontario: Broadview Press. с. 206. ISBN 978-1-55111-973-1.
  6. Hempel, Carl. Carl Gustav Hempel's Papers. Special Collections Department, University of Pittsburgh. Процитовано 17 вересня 2013.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.