Карл Густав Гемпель
Карл Густав «Пітер» Гемпель (8 січня 1905 — 9 листопада 1997) — американський письменник та філософ німецького походження. Він був головною фігурою в логічному емпіризмі, напрямку філософії науки 20-го століття. Гемпель вніс основний вклад в розробку дедуктивно-номологічної моделі наукового пояснення, яка вважалась «стандартною моделлю»,що пояснювала закономірності, законів та одиничних факторів, протягом 1950-х та 1960-х років. Він також відомий завдяки парадоксу воронів (також відомий як «Парадокс Гемпеля»).[4]
Карл Густав Гемпель | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Carl Gustav Hempel | ||||
Народився |
8 січня 1905[1][2][…] Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина[3] | |||
Помер |
9 листопада 1997[1][2][…] (92 роки) Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США або Princeton Townshipd, Мерсер, Нью-Джерсі, США ·пневмонія | |||
Країна |
Німеччина США | |||
Місце проживання | США | |||
Діяльність | математик, інформатик, філософ, есеїст, викладач університету, епістемолог | |||
Alma mater | Геттінгенський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Гумбольдтський університет Берліна | |||
Мова творів | німецька[1] | |||
Magnum opus | Philosophy of Natural Scienced | |||
Членство | Американська академія мистецтв і наук | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія
Гемпель вивчав математику, фізику і філософію в університеті Геттінгена, а пізніше в університеті Берліна і Гейдельберга. В Геттінгені, він познайомився із Давидом Гільбертом і був вражений його програмою, яка мала на меті описати всю математику на твердих логічних засадах, отриманих з обмеженого числа аксіом.
Після переїзду до Берліну, Гемпель взяв участь у Конгресі з наукової філософії в 1929 році, де він зустрів Рудольфа Карнапа і став брати участь у берлінському гуртку філософів пов'язаному з Віденським гуртком. У 1934 році він отримав докторську ступінь в університеті Берліна захистивши дисертацію з теорії ймовірностей.
Протягом року після отримання докторського ступеня, все більш репресивний та антисемітський фашистський режим у Німеччині спонукав Гемпеля емігрувати (його дружина була єврейського походження[5]) — до Бельгії. В цьому йому допоміг вчений Паул Оппенгейм, з яким він був співавтором книги «Der Typusbegriff im Lichte der neuen Logik» (Поняття типу в світлі нової логіки) з типології та логіки в 1936 році. У 1937 році Гемпель емігрував до Сполучених Штатів, де обійняв посаду помічника Карнапа[6] в університеті Чикаго. Пізніше він займав посади в міському коледжі Нью-Йорка (1939—1948 р.р.), Єльському Університеті (1948—1955 р.р.) і Принстонському університеті, де він викладав разом з Томасом Куном до моменту, поки не став емеритом в 1973 році. Між 1974 і 1976 роками, він був у відставці в Єврейському університеті в Єрусалимі, до того як став університетським професором філософії в університеті Пітсбурга в 1977 році та викладав там до 1985 року.
Гемпель ніколи не вживав термін «логічний позитивізм», як точний опис Віденського гуртка і Берлінської групи, воліючи описувати цих філософів і себе — «логічними емпіриками». Він вважав, що термін «позитивізм», з його корінням в ідеях Оґюста Конта, призводить до матеріалістичної метафізики, яку емпірикам приймати не потрібно. Він вважав Людвіга Вітгенштайна геніальним філософом, що був здатен формулювати філософські думки яскравою і образною мовою, але твердження Віттґенштейна (принаймні періоду «Трактату») все-одно схилялися у бік метафізики. До Гемпеля метафізика передбачала знання речей, які не були пізнаваними; тобто метафізичні гіпотези було неможливо підтвердити або спростувати доказом.
У 2005 році в місті Оранієнбург, на батьківщині Гемпеля, перейменовано в його пам'ять одну з вулиць на «Карл-Густав-Гемпель-Штрассе».
Бібліографія
Основні твори
- 1936: «Über den Gehalt von Wahrscheinlichkeitsaussagen» («Про зміст заяви ймовірності»)" із Павлом Оппенгеймом, «Der Typusbegriff im Licht der neuen Logik» («Концепція типу в світлі нової логіки»)
- 1942: Функція загальних законів в історії
- 1943: Дослідження за логікою підтвердження
- 1959: Логіка функціонального аналізу
- 1965: Аспекти наукового пояснення
- 1966: Філософія природознавства
- 1967: Наукове Пояснення
Колекції есе
- Аспекти наукового пояснення та інші есе (1965), ISBN 0-02-914340-3.
- Обрані філософські твори (2000), ISBN 0-521-62475-4.
- Філософія Карла Густава Гемпеля: дослідження в науці, пояснення і раціональність (2001), ISBN 0-19-512136-8.
Статті
- «Про природу математичної істини» і «Геометрії та емпірична наука» (1945), Американський математичний місяць, випуск 52.
- Статті у читаннях філософського аналізу (стор 222—249), Під ред. Герберта Файгла і Уілфріда Селларса (Епплтон-Століття-Крофтс, Встанов.,1949).
Див. також
- Дилема Гемпеля
- Парадокс воронів, також відомий як «Парадокс Гемпеля».
Посилання
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118549065 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- http://plato.stanford.edu/entries/hempel/
- Carl Hempel "Scientific Inquiry: Invention and Test". First Philosophy: Fundamental Problems and Readings in Philosophy, Volume 2 (вид. 2nd). Peterborough, Ontario: Broadview Press. с. 206. ISBN 978-1-55111-973-1.
- Hempel, Carl. Carl Gustav Hempel's Papers. Special Collections Department, University of Pittsburgh. Процитовано 17 вересня 2013.