Карл Діттерс фон Діттерсдорф

Август Карл Діттерс народився в передмісті Відня в сім'ї відставного військового кравця, який служив у той час при Імператорському театрі; в шість років він почав вчитися грі на скрипці, а в 1750 році вступив в оркестр віденської церкви Шоттен, але незабаром був запрошений в оркестр принца Йосипа Фрідріха Саксен-Гільдбурггаузенського, де навчався композиції у Джузеппе Бонно і познайомився з Глюком і Гайдном. У 1761 році Діттерс вступив до оркестру Імператорського театру, а в 1763 відправився з Глюком в Болонью. Ця подорож справила великий вплив на його творчість.

У 1764 році Діттерс був запрошений капельмейстером в оркестр єпископа Надьвараде (нині Орадя), а вже в наступному році познайомився з князем-єпископом Бреслау Філіпом Готтхардом фон Шаффготшем, який запросив його на аналогічну посаду в свій замок Йоханнесберг (Янський-Врх) недалеко від Яворника в Чехії, в 1771 році призначив придворним композитором, а в 1773 році надав в управління сусідній маєток Єсеник, після чого Діттерсу було даровано шляхетство і титул фон Діттерсдорф, який він зробив своїм прізвищем. Живучи у Відні, Діттерсорф брав участь в струнному квартеті разом з Моцартом, Гайдном і своїм учнем Вангалем, причому грав там першу скрипку.

У 1794 після конфлікту з єпископом Діттерсдорф був змушений піти з Йоханнесберга і був запрошений бароном фон Штільфрідом в замок Червена Лгота, де займався в основному систематизацією свого зібрання творів. За три дні до смерті Діттерсдорф завершив автобіографію, яку він диктував своєму синові. Похований в сусідньому місті Дештне.

Наразі найвідомішими творами Діттерсдорфа, який працював в стилі класицизму і був під впливом італійської школи, є два концерти для контрабаса з оркестром і один з п'яти концертів для альта з оркестром. За життя Діттерсдорф був відомий перш за все як автор опер-буф італійською мовою і німецьких зингшпілів, серед яких «Червона шапочка, або ні шкоди, ні користі» (Das rothe Käppchen, oder Hilft's nicht, so schadt's nicht); найбільшою популярністю користувалася написана в 1786 році німецька комічна опера «Доктор і аптекар» (нім. Doktor und Apotheker).

Діттерсдорф написав близько 120 симфоній, серед яких 12 симфоній за «Метаморфозами» Овідія (збереглося 6, з інших кілька у вигляді 4-ручних клавірів). Ці симфонії програмні і мають назви: № 1. «Die vier Weltalter» (Чотири віки Миру); № 2. «Der Sturz Phaëtons» (Падіння Фаетона); № 3. «Verwandlung Aktäons in einen Hirsch» (Перетворення Актеона в оленя); № 4. «Die Rettung der Andromeda durch Perseus» (Порятунок Андромеди Персеєм); № 5. «Verwandlung der lycischen Bauern in Frösche» (Перетворення лікійських селян в жаб); № 6. «Die Versteinerung des Phineus und seiner Freunde» (Скам'яніння Финея і його друзів). Кожна частина передує рядком з Овідія.

Крім того перу Діттерсдорфа належить значна кількість концертів для соло інструменту з оркестром, безліч камерних творів (сонат, струнних квартетів і ін.), мес, ораторій, кантат і мотетов, реквієм.

• Гумерова О. А. Программные симфонии К. Диттерсдорфа в контексте «штюрмерской» эстетики // Молодой учёный. — 2009. — № 12. — С. 261—265.
• Karl von Dittersdorfs Lebensbeschreibung seinem Sohne in die Feder diktirt… Leipzig, 1801.
• Biba O. Ein Porträt von Carl Ditters von Dittersdorf // Haydn Yearbook 1982, 228–30.
• Unverricht H. Dittersdorfs Metamorphosen-Sinfonien // Musik des Ostens, xii (1992), 267–71.
• Unverricht H., ed.: Carl Ditters von Dittersdorf (Eichstätt, 1989). Tutzing, 1997.
• Rice John A. New Light on Dittersdorf's Ovid Symphonies // Studi musicali XXIX (2000), 453-98.
• Will R.J. The characteristic symphony in the age of Haydn and Beethoven. Cambridge; New York: Cambridge University Press, 2002.
• Carl von Dittersdorf: Briefe, ausgewählte Urkunden und Akten, hrsg. v. H.Unverricht. Tutzing: Schneider, 2008.

• Вільні ноти авторства Carl Ditters von Dittersdorf на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
• Біографія на сайті hoasm.org
• Біографія на Моцарт-форумі
• Соловьёв Н. Ф. Диттерс фон-Диттерсдорф, Карл // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)