Карл Едвард Вагнер

Карл Едвард Вагнер (англ. Karl Edward Wagner, 12 грудня 1945,[5] Ноксвілл — 14 жовтня 1994, Чапел-Гілл) — американський письменник-фантаст, поет та видавець, який створював твори в жанрах фантастики жахів і героїчного фентезі, а також був редактором та упорядником серії антологій. Найвідоміший цикл творів автора — «Кейн», що складається з кількох романів і безлічі оповідань. Для більшості фентезі-фанатів Карл Едвард Вагнер є законним послідовником Роберта Говарда. Його ім'ям названо одну з номінацій щорічної Британськой премії фентезі («The British Fantasy Society»)  — Премію імені Карла Едварда Вагнера (Спеціальний приз) (Karl Edward Wagner Award (The Special Award)) за особливі письменницькі заслуги.

Карл Едвард Вагнер
англ. Karl Edward Wagner
Псевдо Kent Allard, Curtiss Striker
Народився 12 грудня 1945(1945-12-12)[1][2][3]
Ноксвілл, Теннессі, США
Помер 14 жовтня 1994(1994-10-14)[4][2] (48 років)
Чапел-Гілл, Орандж, Північна Кароліна, США
Громадянство  США
Діяльність письменник-фантаст, редактор
Alma mater Кеньйон-коледжd
Мова творів англійська
Напрямок наукова фантастика
Жанр Наукова фантастика
Magnum opus Kane
Премії Неб'юла, Г'юго (премія), Локус (премія)
Сайт: Офіційний сайт
 Карл Едвард Вагнер у Вікісховищі

Біографія

Особисте життя

Карл Едвард Вагнер народився 12 грудня 1945 року, в Ноксвіллі (штат Теннессі), в сім'ї Обрі Джозефа Вагнера (Aubrey Joseph Wagner) і Доротеї Г'юбер (Dorothea Huber), молодший з чотирьох дітей (сестра і два брати[6]). Його батько, виходець з сім'ї німецьких іммігрантів, у 1960 році посів пост голови ради директорів Управління ресурсами басейну Теннессі. Карл з дитинства багато читав. Натхненний численними Pulpmagazine, які пристрасно збирав усе життя, почав писати у віці 15 років. 1963 року Карл Вагнер з відзнакою закінчив середню школу (Central High School) у Ноксвіллі, і отримав стипендію для навчання в Кеньйон-коледж (Kenyon College), який він закінчив у 1967 році зі ступенем бакалавра з історії. Після закінчення коледжу Вагнер вивчав медицину в університеті Північної Кароліни в Чепелл-Гілл. Після закінчення університету у 1974 році зі ступенем доктора медицини з нейробіології, Вагнер відкрив практику в якості психіатра, проте в середині 70-х він від неї відмовився, щоб стати письменником. Карл Вагнер був одружений з Барбарою Мотт (Barbara Mott), «чиїм особливим талантом — за словами самого Вагнера- було змушувати чоловіків ставитися до самих себе краще».[7] Цей шлюб розпався наприкінці 80-х років.
У 90-і роки ускладнилися відносини Вагнера з великими видавництвами: Вагнер не витримував терміни контрактів, тому писав в основному для періодичних журналів. До того ж він важко переживав погіршення здоров'я матері та смерть батька у 1990 році.
У жовтні 1994 року Вагнер був знайдений мертвим в своєму будинку. Причиною смерті було названо відмову печінки виконувати свої життєво необхідні функції внаслідок багаторічного зловживання алкоголем.

Творчість

У 1970 році вийшов в світ перший роман Карла Вагнера «Павутина темряви». Однак до успіху було ще далеко. Книга була опублікована в маленькому видавництві, крім того видавник без відома автора нещадно урізав роман і навіть змінив зовнішній вигляд Кейна — головного героя .). У 1973 році вийшла збірка «Тінь Ангела Смерті» (поява якої пройшла в той момент теж непоміченою). Була повернена видавцем рукопис роману «Кривавий камінь» (писати який Вагнер почав ще в школі, в 1960 році),[8] Поступово в оповіданнях, які Вагнер публікував у напівпрофесійних журналах, формувався образ головного героя його романів — Кейна — найкращої фігури в його творчості. Крім того, він укладає контракт на створення серії романів, що продовжують два найвідоміших цикли Роберта Говарда «Тіні в місячному світлі» (1976) і Конан («Дорога Королів», 1979). З виходом фільму Конан — варвар відбувається бум фентезі, і Вагнер отримує контакти від виробників фільмів і пише сценарії для фільмів і серіалів.

Видавницька діяльність

Разом з Девідом Дрейком (співавтором Вагнера 1984 по роману «Вбивця») і Джимом Гросу, у 1975 році він заснував видавництво Carcosa Press. У видавництві вийшли чотири збірки, проілюстрованих художниками відомого журналу Weird Tales:

  • Manly Wade Wellman, Worse Things Waiting (1973, ISBN 0-913796-00-X, тверда обкладинка + суперобкладинка, ілюстрації Чи Браун Коі (Lee Brown Coye))
  • E. Hoffmann Price, Far lands other days (1975, ISBN 0-913796-01-8, тверда обкладинка + суперобкладинка, ілюстрації Джорджа Еванса (George Evans))
  • Hugh B. Cave, Murganstrumm and Others (1977, ISBN 0-913796-02-6, тверда обкладинка + суперобкладинка, ілюстрації Чи Браун Коі)
  • Manly Wade Wellman, Lonely Vigils (1981, ISBN 0-913796-03-4, тверда обкладинка + суперобкладинка, ілюстрації Джорджа Еванса)

Видавництво виявилося збитковим і після виходу четвертої книги припинило свою діяльність. У 1976 році Вагнер стає головним упорядником антології The year's Best Horror Stories (видання якої припинилося після його смерті[9]). А в період з 1987 по 1991 рік у видавництві Tor Books виходять три антології класичних «палповых» оповідань у жанрах «sword and sorcery» і «sword and planet» Echoes of Valor під його редакцією. У 1980-х роках Вагнер поступово відходить від жанру героїчного фентезі і пише оповідання жахів, дія яких відбувається в сучасному йому світі, а нерідко — прямо у його рідному місті Ноксвіллі (Where the Summer Ends (1980), Cedar Lane (1990)), в знайомій обстановці письменницького конвенту (Neither Brute Nor Human (1983), At First Just Ghostly (1988)) або закритого медичного закладу (Into Whose Hands (1983)). Вони виходять в тематичних журналах та антологіях, потім збираються в два авторських збірки, In a Lonely Place (1983) та Why Not You and I? (1987) — обидва випущені у двох варіантах, в твердій і м'якій палітурці. Крім того, у 1990 році вийшла антологія фантастичних оповідань про лікарів Intensive Scare, складена Вагнером.

Кейн

Цикл, що складається з трьох закінчених романів, 5 повістей, 11 оповідань (зібраних у дві збірки) і одного вірша. Вагнер почав роботу над ним ще у 1960 році, коли вчився в середній школі. Центральною фігурою є Кейн, антигерой (прототипом якого послужив біблійний Каїн). Вагнер представляє його як бунтівника проти Бога, який хоче все вирішувати сам. Після того, як він убив свого брата Авеля, Бог прокляв його, і прирік на безсмертя за непокору. Кейн не старіє і застрахований від хвороб. Знайти смерть він може тільки від самого себе. Кейна відрізняє пронизливий погляд блакитних очей, які малюють його, за версією Вагнера (за Біблією), як убивцю. Крім того, в нього присутні традиційні характеристики зла, такі, як руде волосся і ліворукість. Твори циклу можна розділити на дві частини: ті, де дія відбувається в рідному світі героя, і ті, де він переміщається в наш світ 80-х років 20 століття. Кордоном між частинами служить вірш «The Midnight Sun».

Нагороди

У 1981 році цикл про Кейна номінувався на премію «Balrog».

Ім'ям Карла Вагнера названа Особлива премія Британського товариства фентезі — Премія імені Карла Едварда Вагнера (Спеціальний приз) (Karl Edward Wagner Award (The Special Award)). Вона вручається людям або організаціям за особливі заслуги перед жанром.[10]

Вибрана бібліографія

Твори циклу про Кейна
  • Павутина темряви (Darkness Weaves with Many Shades/Darkness Weaves, 1970)
  • Міраж (Mirage, 1973)
  • Холодний світ (Cold Light, 1973)
  • Спогади про зиму моєї душі (Reflections for the Winter of My Soul, 1973)
  • * Midnight Sun, 1974
  • Помста Линортиса/Відстрочка (Lynortis Reprise, 1974)
  • Кривавий камінь (Bloodstone, 1975)
  • Темна богиня/Муза тьми (The Dark Muse, 1975)
  • Глибинне протягом/Сирена (Undertow, 1976)
  • Захід двох сонць/Останній з роду (Two Suns Setting, 1976)
  • Похід Чорного Хреста (Dark Crusade, 1976)
  • Заспівай останню пісню Вальдизи/Остання пісня (Sing a Last Song of Valdese, 1976)
  • «Гніздо ворона»/Жертвоприношення (Raven's Eyrie, 1977)
  • The Other One, 1977
  • Misericorde, 1983
  • The Treasure of Lynortis, 1984 — ранній варіант Lynortis Reprise, написаний у 1961 році[13]
  • Lacunae, 1986
  • Примарне обличчя (At First Just Ghostly, 1989)
  • The Gothic Touch, 1994
  • Deep in the Depths of the Acme Warehouse, 1994

Авторські збірки
  • «Тінь Ангела Смерті» (Death angel's Shadow, 1973)
  • «Вітер Ночі» (Night Winds, 1978)
  • In a Lonely Place (1984)
  • The Book of Kane (1985)
  • Why Not You and I? (1987)
  • Exorcisms and Ecstasies (1997, вийшов вже після смерті автора, доповнений статтями його колег, друзів та близьких)

Романи
  • «Павутина темряви» (Darkness Тче with Many Shades, 1970)
  • The Other Woman (1973, під псевдонімом Kent Allard)
  • «Кривавий камінь» (Bloodstone, 1975)
  • «Похід Чорного Хреста» (Dark Crusade, 1976)
  • Legion from the Shadows (1976)
  • «Дорога Королів»/«Конан-бунтівник» (The Road of Kings, 1979)
  • Killer (1985, у співавторстві з Девідом Дрейком)

Повісті та оповідання
  • «Спогади про зиму моєї душі» (Reflections for the Winter of My Soul, 1973)
  • «Міраж» (Mirage, 1973)
  • «Холодне світло» (Cold Light, 1973)
  • «Помста Линортиса»/«Відстрочка» (Lynortis Reprise, 1974)
  • «Палки» (Sticks, 1974)
  • «Темна богиня»/«Муза темряви» (The Dark Muse, 1975)
  • «Глибинне протягом»/«Сирена» (Undertow, 1976)
  • «Захід двох сонць»/«Останній з роду» (Two Suns Setting, 1976)
  • «Заспівай останню пісню Вальдизи»/«Остання пісня» (Sing a Last Song of Valdese, 1976)
  • «Повернення Гора» (The Coming of Ghor, 1977, глава з роману «Воїн снігів»)
  • «Гніздо ворона»/«Жертвопринесення» (Raven's Eyrie, 1977)
  • «Патрон 22 Свіфт» (220 Swift, 1980)
  • «Понад усяку міру» (Beyond Any Measure, 1982)
  • «Примарне обличчя» (At First Just Ghostly, 1989)
  • «Кедрова вулиця» (Cedar Lane, 1990)
  • «Одна ніч у Парижі» (One Paris Night, 1992)
  • «Під замком» (Locked Away, 1995)

Цікаві факти
  • Роман «Кривавий камінь» Вагнер присвятив своєму другові Джону Майєру: For John F. Mayer — Colleague and friend, Brother in infamy.[11]. Остання фраза, «побратим по безчестю», була відсиланням до спроби Майєра написати в шкільні роки роман «Брати за безчестям», в якому він сам, Вагнер і ще троє їхніх однокласників були виведені в образі команди найманих убивць.
  • Фраза на початку роману «Кривавий камінь» «Якісь маленькі, покриті хутром звірята копошилися в дуплах замшілих, давно звалених стовбурів» (Several Species of Small Furry Animals Grooving in a Cave with a Pict) відсилає до пісні Pink Floyd з альбому Ummagumma.
  • В тому ж Кривавому камені" слова Кейна про те, що він «волів би побовтатися в Жаб'єму Притулку і порадіти з жовтого сонця» (i'd far rather lounge around Toad Hall and partake of yellow sunshine) набувають дещо інше значення, якщо знати, що «жовтим сонцем» називають ЛСД.
  • Назва збірки Why Not You and I? — рядок з американської фолк-пісні (Look Up And Down) This Long Lonesome Road; назва повісті з циклу про Кейна At First Just Ghostly — з пісні " A Whiter Shade of Pale групи Procol Harum; Blue Lady, Come Back — з Blue Lady, яка звучить під час однієї із сцен.

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. https://dmrbooks.com/test-blog/2019/10/14/karl-edward-wagner-a-cimmerian-remembrance
  3. каталог фантастичної літератури Вежетті
  4. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. Sinor, Bradley H. Excellence demanded, Whiners piss off (англ.). East of Eden. — Последнее интервью Карла Эдварда Вагнера. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 21 вересня 2017.
  6. Worlds of Wagner (англ.). — Вступна стаття на сайті East of Eden. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 21 вересня 2017.
  7. Mayer, John The Dark Muse of Karl Edward Wagner (p.8)
  8. Elliot, Jeffrey Interview with Karl Wagner (англ.). Интервью Карла Эдварда Вагнера Fantasy Newsletter (July 1981). Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 23 вересня 2017.
  9. The Year's Best Horror Stories — Series Bibliography
  10. The British Fantasy Awards Constitution 2009[недоступне посилання з липня 2019]
  11. Джону Ф. Мейеру — колезі і другу, побратиму по безчестю

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.