Карл де Бурбон (архієпископ Руана)

Походив з роду Бурбон, його молодшої гілки Вандом. П'ятий син герцога Карла IV де Бурбон-Вандома і Франсуази Алансонської, герцогині Бомон. Народився 1523 року в Ла-Ферте-су-Жуарр. З дитинства призначений для церковної служби. Спочатку стає кліриком у соборі міста Мо (Іль-де Франс).

1540 року стає єпископом Неверу. 1544 року також стає єпископом Сенте. 1546 року йде з посади єпископа Неверського. 1548 року папа римський Павло III надав Карлу де Бурбону чин кардинала. 1549 року стає кардиналом-священником Сан-Сісто. Того ж року брав участь у конклаві, який 1550 року обрав новим папою римським Юлія III.

1550 року призначено адміністратором єпископства Каркассон. Того ж року отримує посаду архієпископа Руанського та єпископа Нанту. Водночас стає почесним абатом монастиря Сен-Уен (отримував лише прибутки цього монастиря, керували ним інші). 1551 року призначено королівським генерал-лейтенантом Парижу та провінції Іль-де-Франс. 1553 року пішов з посади адміністратора Каркассонського єпископства. 1555 року бере участь в новому конклаві, що обрав черговим папою римським Марцела II, а потім Павла IV. 1556 року стає патроном абатства Нотр-Дам дю Тронче. 1559 року пропустив новий конклав з обрання папи римського. Причиною цього була загибель короля Генріха II й початок релігійних війн.

1560 року був учасником Генеральних Штатів, що проходили в Орлеані. Намагався повернути своїх братів до католицтву. 1560 року звернувся до короля Франциска II щодо помилування брата Людовика I Бурбон-Конде. 1561 року отримує звання кардинала Сан-Крисогоно. Того ж року бере участь у колоквіумі в пуасі, де королівський двір намагався розв'язати релігійні протиріччя між католиками і кальвіністами (гугенотами). 1565 року супроводжував короля Карла IX в поїздці до Баойнни. Невдовзі призначено папським легатом (губернатором) в Авійньоні. У 1565—1567 роках вдруге був адміністратором єпископства Каркассонського. 1569 року призначено адміністратором єпископства Бове.

Після тривалої перерви вперше 1572 року бере участь у конклаві, де було обрано папою римським Григорія XIII. Того ж року провів вінчання Генріха Наваррського і Маргарити де Валуа. 1573 року захистив привілеї університету Сорбонна в Парижі. 1578 року стає першим командором Ордену Святого Духа.

1580 року головував на генеральній асамблеї духівництва, що проходила в Мелуні. 1581 року головував на соборі в Руані, де намагався застосувати більш суворі заходи проти гугенотів. 1584 року після смерті Франуса де Алансона частиною католиків став розглядатися в якості претендента на трон Франції, оскільки вони не бажали, щоб його посів гугенот Генріх Наваррський. 1585 року Карл де Бурбон бере участь в черговому конклаві, де було обрано Сикста V.

1588 року під час Генеральних Штатів у Блуа після вбивства Генріха де Гіза та його брата-кардинала Карла де Бурбона було арештовано, відправлено до Туру, а потім — до замку Фонтене-ле-Конт.

1589 року після вбивства короля Генріха III Карл де Гіз, герцог Майєнн як лідер Католицької ліги оголосив архієпископа-кардинала Карла де Бурбона королем Франції під ім'ям Карл X. 1590 року це рішення підтвердив Паризький парламент. Натомість сам Бурбон надсилає листа своєму небожеві Генріху Наваррському, в якому визнає того королем. Помер Карл де Бурбон того ж 1590 року.