Павло IV

Павло IV (в миру Джованні Петро Карафа (Giovanni Pietro Carafa), 28 червня 1476 — 18 серпня 1559) — Папа Римський від 23 травня 1555.

Павло IV (Paulus PP. IV)
Папа Римський
23 травня 1555 — 18 серпня 1559
Попередник:	Марцел II
Наступник:	Пій IV
Народження:	28 червня 1476(1476-06-28) Каприлья-Ірпіна, Неаполітанське королівство
Смерть:	18 серпня 1559[1] (83 роки) Рим, Папська держава
Релігія:	Католицька церква[2]
Інтронізація	26 травня 1555
У миру	Giovandomenico Pietro Carafa
Медіафайли у Вікісховищі

Народився 28 червня 1476 в Неаполі. Після завершення теологічної освіти поступив на службу при папському дворі. Юлій II призначив його єпископом К'єті, а Лев Х послав Карафу в Англію як свого легата. В 1515 він став апостольським нунцієм при іспанському дворі. Повернувся до Риму з папою Адріаном VI у 1522, за якого став очільником руху контрреформації.

За понтифіка Павла III отримав посаду Великого інквізитора в нагороду за допомогу у підготовці нової Конституції Священної римської інквізиції. Як інквизитор став відомий своєю жорстокістю. Йому належать такі слова: «Якби мій власний батько впав у щонайменшу єресь, власноруч зібрав би дрова на вогнище для нього».

Ставши Папою, правив дуже жорстоко, схвалював суворі вироки інквізиції, був деспотом, якого ненавидів увесь Рим. Закликав до строгого дотримання моральних норм — жінкам забороняв носити сукні з глибокими декольте, і накладав суворі покарання на священиків, що не дотримувались целібату.

Після його смерті розгніваний народ Рима намагався перешкодити його похоронам і навіть розбив його статую в Римі. Могила Павла IV знаходиться у римській Базилиці Санта Марія сопра Мінерва (італ. Santa Maria sopra Minerva).