Карта Мао Куня

«Карта Мао Куня» (англ. the Mao Kun Map, кит. 茅 坤 图) - прийнята серед західних істориків назва єдиної, що дійшла до наших днів китайської карти Мінської епохи, показує морські шляхи, що використовувалися в часи плавань Чжен Хе (1401-1433). У Китаї часто іменується просто «навігаційна карта Чжен Хе» (郑 和 航海 图).

Відрізок карти Мао Куня (показує пониззя Янцзи біля Люцзягану), відтвореної в бронзі в Нанкинському Парку верфу кораблів-скарбниць

Походження і назва карти

Час створення карти Мао Куня точно невідомий. Вона дійшла до сучасних дослідників завдяки тому, що була включена до енциклопедії «Убей чжи» («Записки про зброю і [військове] спорядження»), складеної в 1620-их роках, тобто майже два століття після завершення плавань Чжен Хе. Спочатку карта являла собою сувій довжиною 560 см і шириною 20,5 см, але для вшивання в книгу вона була розділена на 40 аркушів.[1] Вона міститься в останньому, 240-му сувої енциклопедії.[1]

У деяких публікаціях цю навігаційну карту називали просто «карта з 'Убей чжи'» (англ. the Wu pei chi map), але так як в «Убей чжи» є й інші карти, за цією картою закріпилася назва, що зв'язує її з ім'ям Мао Куня (茅 坤) (1512-1601), чий онук 茅 元 仪 (Мао Юаньі)(1594 - бл. 1641) склав енциклопедію «Убей чжи». Високоосвічена людина різнобічних інтересів і відомий бібліофіл, Мао Кунь в молодості займав ряд важливих цивільних і військових постів по всьому Китаю. Після вимушеного відходу у відставку і повернення на батьківщину в Чжецзян Мао Кунь консультував з військових питань свого друга Ху Цзунсяня (胡宗宪), зайнятого боротьбою з піратами Воко.[2] Історики вважають, що саме Мао Кунь зрозумів цінність цієї карти і написав передмову до неї, також включену до «Убей чжи». [3]

Історики згодні з тим що, як вказується в передмові до карти, вона безсумнівно ґрунтується на даних, зібраних під час плавань Чжен Хе (1401-1433).[4][5] [3] Її існування показує, що незважаючи на знищення більшості архівних документів, що відносяться до цих плавань, ще в XV ст., певна кількість документальної інформації про плавання ери Юнле продовжувала зберігатися серед мінських військових фахівців.

На думку дослідника плавань Чжен Хе Дж.В.Г. Міллса, карти такого типу могли виготовлятися в значній кількості, для постачання всіх судів флоту Чжен Хе. Міллс висловлював припущення, що карта, яка потрапила в «Убей чжи», має риси незавершеного чорнового примірника з різного роду помилками, який не був використаний за призначенням, і тому зміг зберегтися після припинення плавань і знищення більшості документації в офіційних архівах, яка стосувалася їх. [6]

Зміст карти

Карта показує маршрути плавань від Нанкіна вниз по Янцзи; уздовж китайських берегів і далі через Південно-Китайське море в Південно-Східну Азію (Ява, Суматра); і від Суматри по Індійському океану до Перської затоки (Хормуз) і західного берега Африки. Поруч з маршрутами дається пов'язана з ними навігаційна інформація: курс, якого треба дотримуватися, в термінах китайського компаса з 24-ма румбами; очікуваний час шляху; положення зірок - тобто аналог визначення широти.

На зразок давньоримських шляхових карт, таких як знаменита Пейтингерова таблиця, карта Мао Куня не має точного масштабу, і не намагається показати точні обриси континентів і островів.[1]

Пеллі (1933) вважав, що карта була складена в епоху плавань Чжен Хе на основі арабського прототипу. [7] Міллс не заперечував арабського впливу, але вважав його ступінь обмеженішим. [8]

Посібник для навігації по зірках на карті Мао Куня
  • 1. Плавання з Індії (Девгар, Devgarh, 丁 得 把 昔) до Хормузу [9]
  • 2. Повернення з Цейлону на Суматру [9]
  • 3. Плавання з північної Суматри (Poulo Rondo - 龙 涎 屿) на Цейлон [9]
  • 4. Повернення з Хормузу на Цейлон [9]

Інтерпретація географічних назв
Фрагмент карти Мао Куня, що показує басейн Аравійського моря. Північ - ліворуч, схід - вгорі. У правому верхньому кутку - острів Цейлон (锡兰 山, Сіланьшань - острів / гора Сіланом); у правому нижньому кутку - порт Малінді (麻 林地, Маліньді). (Можливо, 麻 林地 насправді не Малінді, а значно ймовірніше - південний порт Кілва-Кісівані[1] або навіть острів Мозамбік [10])

За підрахунками Міллса, на карті Мао Куня можна знайти 499 географічних назв, [10] переважну більшість яких можна досить впевнено інтерпретувати, порівнюючи їх, наприклад, з топонімами з арабських і португальських джерел. Багато назв, присутніх на карті зустрічаються (іноді, в інших версіях написання) в мемуарах учасників плавань Чжен Хе (Ма Хуань, Фей Синь, Гун Чжен), що дійшли до нас, а деякі - і в офіційних історіях періоду («Мін Шилу», «Історія Мін»).

У деяких випадках, однак, повної визначеності не існує, і дослідниками карти висловлювалося кілька припущень про те, чому відповідає та чи інша назва. Так, природно думати, що в найдальшому від Китаю кутку карти знаходиться місто 麻 林地 (Маліньді) - це важливий порт Малінді (у сучасній Кенії), що можна порівняти і з згадкою «країни Малина» у «Історії Мін». [7] Однак Маліньді на карті Мао Куня знаходиться на південь від міста 慢 八 撒 «Маньбаса» (Момбаса), тоді як в реальності Момбаса південніше Малінді. Відповідно, існує версія, за якою 麻 林地 (Маліньді = «земля Малин») на мапі насправді не Малінді, а значно ймовірніше - південний порт Кілва-Кісівані (в сучасній Танзанії); за цією версією 麻 林 (Малин ) є китайською назвою династії Махдалі, що правила в Кілва.[1]). Міллс також вважав, що «Маньбаса» - це Момбаса, а що знаходиться далі на південь 葛 荅 干 «Гедагань» - це острів Кітангонья (Quitangonha) (на півночі сучасного Мозамбіку); а оскільки «Маліньді» на карті знаходиться південніше цього «Гедагань», це - можливо острів Мозамбік, який також в XV ст. був важливим торговим центром. [10]

Див. також
  • Каннідо - корейська карта світу, 1402 р., що дає уявлення про географічні знання з Східної Азії перед плаваннями Чжен Хе.
  • Карта Фра Мауро - європейська карта світу 1450-их рр.; Показує більшість африканських і аравійських портів, що є на карті Мао Куня
  • Куньюй Ваньго Цюаньту (1602 р.) - перша китайська карта світу європейського типу, створена за допомогою Маттео Річчі. Цікаве порівняння термінології двох карт.

Примітки
  1. Mei-Ling Hsu, «[http:// www.jstor.org/stable/1151020 Chinese Marine Cartography: Sea Charts of Pre-Modern China] ». Imago Mundi, Vol. 40, (1988), pp. 96-112.
  2. Chaoying Fang and Else Glahn. Mao K'un // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / сост. Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee, Luther Carrington Goodrich, Chaoying Fang. — Vol. 2. — ISBN 023103833X.
  3. Mills, 1970, с. 238-239.
  4. Chang Kuei-sheng. Cheng Ho // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / сост. Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee, Luther Carrington Goodrich, Zhaoying Fang. — Vol. 1. — ISBN 0231038011.
  5. E-tu Zen Sun. Mao Yuän-i // Dictionary of Ming biography, 1368-1644 / сост. Association for Asian Studies. Ming Biographical History Project Committee, Luther Carrington Goodrich, Zhaoying Fang. — Vol. 2. — ISBN 023103833X.
  6. Mills, 1970, с. 253.
  7. Pelliot, 1933, с. 298.
  8. Mills, 1970, с. 240-241.
  9. Mills, 1970, с. 335-346.
  10. Mills, 1970, с. 246-247.

Література
  • Ma Huan Ma, Feng Chengjun, J.V.G. (John Vivian Gottlieb) Mills. Ying yai shêng lan chiao chu: The Overall Survey of the Ocean's Shores (1433). — 1970.
  • Pelliot (1933). (3 / 5). с. pp. 237–452. Проігноровано невідомий параметр |First= (можливо, |first=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Journal= (можливо, |journal=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Title= (можливо, |title=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Volume= (можливо, |volume=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Url= (можливо, |url=?) (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.