Картель Гвадалахари

Картель Гвадалахари
Дата заснування	1980
Місце заснування	Гвадалахара, Мексика
Засновник	Мігель Анхель Фелікс Гальярдо; Рафаелем Каро Кінтеро; Ернесто Фонсека Каррільйо ("Дон Нето")
Роки діяльності	1980 - 1989
Територія	Мексика
Етнічний склад	переважно мексиканці
Кримінальна діяльність	наркоторгівля, вимагання, рекет, вбивства, відмивання грошей
Союзники	Тіхуанський картель; Медельїнський картель; Картель Калі
Противники	Картель дель Гольфо; УБН

Картель Гвадалахари (ісп. Cártel de Guadalajara) мексиканськии наркокартель, який був сформований у 1980-х роках Мігелем Анхелем Феліксом Гальярдо, Рафаелем Каро Кінтеро та Ернесто Фонсека Каррільо ("Дон Нето") з метою постачання кокаїну та марихуани до США. Одна з перших мексиканських злочинних організацій, яка почала співпрацювати з колумбійськими кокаїновими наркокартелями.

Історія та спадщина

Колишній офіцер поліції Мігель Анхель Фелікс Гальярдо, Рафаель Каро Кінтеро та Ернесто Фонсека Каррільйо до створення власного картелю працювали на злочинну організацію Педро Авільєс Переса в Сіналоа, та після загибелі останнього під час перестрілки з поліцією взяли під контроль маршрути торгівлі наркотиками.

Хуан Матта-Баллестерос допоміг Феліксу Гальярдо налагодити зв'язки з колумбійським Картелем Калі, для контрабанди кокаїну до США. Замість готівки Картель Гвадалахари за свої послуги з контрабанди брав 50 % кокаїну, який вони перевезли з Колумбії. За приблизними підрахунками, наркоімперія, якою тоді керували Фелікс Гальярдо, Ернесто Фонсека Каррільйо, та Каро Квінтеро отримувала $5 мільярдів доларів щорічно.[1][2][3][4]

Після арешту Рафаеля Каро Кінтеро та Ернесто Фонсеки Каррільйо Фелікс Гальярдо залишився в тіні і в 1987 році переїхав із сім'єю до міста Гвадалахара. Фелікс «Хрещений батько» Гальярдо тоді вирішив розподілити торгівлю наркотиками, яку він контролював, оскільки це було б більш ефективно та зменшувало імовірність бути знищеним правоохоронними органами одним ударом.[5] Певним чином він приватизував мексиканський наркобізнес, передаючи його назад у підпілля, у керівництво босів, які були менш відомі або ще не відомі УБН. Фелікс Гальярдо скликав головних наркобосів у будинку на курорті Акапулько, де він призначив відповідальних за території впливу. Згідно плану розподілу маршрут Тіхуани мав відійти його племінникам, братам Арельяно Фелікс. Маршрут Хуареса переходив до сім'ї Каррільйо Фуентес, яку очолював племінник Фонсеки Каррільйо «Дона Нето» Амадо Каррільйо. Мігель Каро Кінтеро мав керувати коридором Сонори. Контроль над коридором Матаморос, Тамауліпас — який згодом перетворився на Картель дель Гольфо — залишався в управлінні Хуана Гарсія Абрего. Тим часом Хоакін «Ель Чапо» Гусман Лоера та Ісмаїл Замбада Гарсія мали взяти на себе прибрежні тихоокеанські території, згодом перетворившись на картель Сіналоа. Фелікс Гальярдо планував залишити собі роль наглядача, не вдаючись в деталі бізнесу, при цьому, зосередивши ключові корупційні зв'язки на собі, залишатися ключовою фігурою. Його було заарештовано 8 квітня 1989 р.[6]

Вважається, що Амадо Каррільйо Фуентес колись був частиною Картелю Гвардалахари, але його відправили в Охінага, Чихуахуа, щоб контролювати поставки кокаїну свого дядька Ернесто Фонсеки Каррільйо та переймати досвід деталей прикордонних операцій у Пабло Акости Вільяреаля " El Zorro de Ojinaga ".[7] Після того, як Акоста та його наступник Рафаель Агілар Гуаджардо були вбиті, Каррільйо перебрав на себе контроль над Картелем Хуаресу.

В даний час ці угрупування або їх залишки ведуть боротьбу один з одним за контроль маршрутів з постачання наркотиків, вплив на мексиканський уряд і мстяться за попередні образи та зради. Цей конфлікт відомий як Нарковійна в Мексиці.

Дивись також

Примітки

Scott, Peter Dale; Marshall, Jonathan (1998). Cocaine Politics: Drugs, Armies, and the CIA in Latin America. University of California Press. с. 82–85. ISBN 9780520921283.
Beith, Malcolm (2010). The Last Narco. New York, New York: Grove Press. с. 40–55. ISBN 978-0-8021-1952-0.
Cockburn, Alexander; St-Clair, Jeffrey (1998). Whiteout: The CIA, Drugs, and the Press. Verso. с. 349. ISBN 9781859841396.
Marcy, William (2010). The Politics of Cocaine: How U. S. Foreign Policy Has Created a Thriving Drug Industry in Central and South America. Chicago Review Press. с. 299 (fn 154). ISBN 9781569765616.
Beith, Malcolm (2010). The Last Narco. New York, New York: Grove Press. с. 47. ISBN 978-0-8021-1952-0.
Rohter, Larry (16 квітня 1989). In Mexico, Drug Roots Run Deep. The New York Times. Процитовано 21 вересня 2010.
Poppa, Terrance (2009). Amado Carrillo Fuentes. Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 18 серпня 2009.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Scott-1998-pp82-85-1] Scott, Peter Dale; Marshall, Jonathan (1998). Cocaine Politics: Drugs, Armies, and the CIA in Latin America. University of California Press. с. 82–85. ISBN 9780520921283.

[Last_Narco-2] Beith, Malcolm (2010). The Last Narco. New York, New York: Grove Press. с. 40–55. ISBN 978-0-8021-1952-0.

[Whiteout-349-3] Cockburn, Alexander; St-Clair, Jeffrey (1998). Whiteout: The CIA, Drugs, and the Press. Verso. с. 349. ISBN 9781859841396.

[4] Marcy, William (2010). The Politics of Cocaine: How U. S. Foreign Policy Has Created a Thriving Drug Industry in Central and South America. Chicago Review Press. с. 299 (fn 154). ISBN 9781569765616.

[5] Beith, Malcolm (2010). The Last Narco. New York, New York: Grove Press. с. 47. ISBN 978-0-8021-1952-0.

[NYTimes-6] Rohter, Larry (16 квітня 1989). In Mexico, Drug Roots Run Deep. The New York Times. Процитовано 21 вересня 2010.

[7] Poppa, Terrance (2009). Amado Carrillo Fuentes. Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 18 серпня 2009.