Карч Кірай

Карч Кірай закінчив старшу школу в Санта-Барбарі, в 1979 році вступив до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі за спеціальністю «біохімія» і закінчив його в 1983 році з відзнакою з сукупним середнім балом 3,55[4]. Після закінчення коледжу планував продовжити кар'єру в медицині[3].

З 1979 по 1982 рік виступав у студентській команді UCLA Bruins, яка за цей час тричі ставала чемпіоном Національної асоціації студентського спорту (NCAA)[5], здобувши перемоги у 124 матчах з 129 зіграних. При цьому Кірай чотири роки поспіль нагороджувався призом найціннішому гравцеві[6]. У 1992 році Кірая уведено до Зала слави Каліфорнійського університету, а у 1993 році його майка була виведена з обігу[4][7].

З 1981 року виступав за збірну США з волейболу[8]. У 1984 році він був наймолодшим гравцем в північноамериканської команді, але зіграв у всіх матчах олімпійського турніру в Лос-Анджелесі і завоював свою першу золоту олімпійську медаль. У 1985 році був обраний капітаном збірної США і став володарем Кубка світу. У 1986 і 1988 роках визнавався Міжнародною федерацією волейболу найкращим гравцем світу — в липні 1986 року його команда програла збірній СРСР захоплюючий фінал Ігор доброї волі в Москві, але взяла реванш через два місяці у вирішальному матчі чемпіонату світу у Парижі; в 1988 році американці знову стали олімпійськими чемпіонами, а MVP сеульського турніру був названий Карч Кірай.

Після Сеула Кірай завершив виступи у збірній США і разом з колегою по національній команді Стівом Тіммонсом підписав контракт з італійською «Равенною»[7]. З 1990 по 1992 рік вони виграли чемпіонство і Кубок Італії, Кубок чемпіонів, клубний чемпіонат світу, Суперкубок Європи[9]. У 1992 році Кірай повернувся до США з метою зосередитися на пляжному волейболі[10].

В Асоціації волейболістів-професіоналів (AVP) і на турнірах FIVB Кірай виступав рекордно довго — аж до 2007 року. У 1988 році в парі з Петом Паверсом став переможцем неофіційного чемпіонату світу в Ріо-де-Жанейро. Всього виграв 148 турнірів[11], з них 74 — разом з Кентом Стеффесом[8]. У 1991 році на рахунку цього дуету було 6 перемог, а роком пізніше, коли Кірай завершив виступи в класичному волейболі і повністю переключився на пляжний — відразу 16 при безпрограшної серії з 13 турнірів. У 1993 році Кірай і Стеффес перевершили свій рекорд, вигравши 18 титулів. Переможна хода американців продовжилося і в наступних сезонах, а головним їх досягненням стало золото першого олімпійського турніру з пляжного волейболу в Атланті-1996. Таким чином Карч Кірай став першим спортсменом, що переміг на Олімпійських іграх і в класичному волейболі, і в пляжному.

У 1998 році Кірай з новим партнером, Адамом Джонсоном, став срібним призером Ігор доброї волі в Нью-Йорку і вшосте (до цього в 1990 і 1992—1995 роках) був визнаний найціннішим гравцем AVP. У тому сезоні на рахунку цієї пари було 6 перемог, Кірай за кількістю титулів перевершив іншого відомого американського гравця — Синджіна Сміта, разом з яким він починав виступи в AVP і в далекому 1984 році виграв перший титул.

У 1999 році Карч Кірай випустив автобіографічну книгу «Людина піску» (англ. The Sand Man)[10]. Наприкінці 2000 року він був визнаний Міжнародною федерацією волейболу найкращим волейболістом XX століття. На початку нового століття продовжував виступи в пляжному волейболі, попри вік і травми. У 2004 році після перемоги на турнірі в Лас-Вегасі (в парі з Майклом Ламбертом) загальна сума призових, виграних Кіраєм у пляжному волейболі, перевищила $3 млн[10]. У 2005 році він виграв свій останній турнір в Гантінгтон-Біч, а в 2007-му у віці 46 років завершив ігрову кар'єру[12].

Кірай на Олімпій ських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро.

Кіра почав тренувати в єпископальній середній школі св. Маргарет, де тренував своїх синів, Крістіана та Корі[3].

З 2009 року працював у тренерському штабі жіночої збірної США з волейболу асистентом ХГю Маккатчена[13], з вересня 2012 року — головний тренер жіночої збірної США[14]. У 2014 році привів американську команду до перемоги на чемпіонаті світу в Італії. При цьому Кірай став четвертою людиною, яка виграла золоту медаль чемпіонату світу як гравець і як тренер[15]. Під час Олімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро Кірай привів збірну США до бронзової медалі[16].

• Олімпійський чемпіон (1984, 1988).
• Чемпіон світу (1986).
• Чемпіон NORCECA (1983, 1985), срібний призер (1981).
• Володар Кубка світу (1985).
• Срібний призер Ігор доброї волі (1986).
• Чемпіон Панамериканських ігор (1987).
• Чемпіон NCAA (1979, 1981, 1982), срібний призер (1980).
• Чемпіон Італії (1990/91).
• Володар Кубка Італії (1990/91).
• Переможець клубного чемпіонату світу (1991).
• Переможець Кубка європейських чемпіонів (1991/1992).
• Переможець Суперкубка Європи (1991).
• MVP Кубка світу (1985), олімпійського турніру (1988), клубного чемпіонату світу (1991).
• Найкращий волейболіст світу (1986, 1988).

• Олімпійський чемпіон (1996) і переможець ще 147 міжнародних турнірів.
• Володар індивідуальних призів AVP:
  • найцінніший гравець (1990, 1992, 1993, 1994, 1995, 1998),
  • спортсмен року (1995, 1997, 1998),
  • повернення року (1997),
  • кращий у захисті (2002),
  • кращий в атаці (1990, 1993, 1994).

На посаді головного тренера жіночої збірної США:

• Бронзовий призер Олімпійських ігор (2016).
• Чемпіон світу (2014).
• Срібний (2019) і бронзовий (2015) призер Кубка світу.
• Срібний (2013) і бронзовий (2017) призер Світового Кубка чемпіонів.
• Переможець Гран-прі (2015), срібний призер Гран-прі (2016).
• Переможець Ліги націй (2018, 2019).
• Чемпіон NORCECA (2013, 2015).
• Володар Панамериканського Кубка (2013).