Ліга чемпіонів ЄКВ

Ліга чемпіонів ЄКВ (англ. CEV Champions League) — щорічний волейбольний турнір за участю найкращих європейських клубів, що проходить під егідою Європейської конфедерації волейболу. Розігрують як чоловічі, так і для жіночі клуби.

Ліга чемпіонів ЄКВ
Засновано 1960
Реорганізовано 2000
Кількість команд 28 (чоловіки), 24 (жінки)
Поточний чемпіон ЗАКСА (чоловіки)
«Імоко Волей» (Конельяно (жінки)
Найбільше перемог ЦСКА (чоловіки)
«Динамо» Москва (жінки)

Загальна інформація

Ідея проведення змагань за Кубок європейських чемпіонів (така назва була до 2000 року) належить федерації волейболу Румунії, яка в 1958 році звернулася з такою ініціативою до FIVB. У 1960 році відбувся перший розіграш почесного трофею серед чоловічих команд, з 1961 року за звання найсильнішого клубу континенту змагалися також і жінки. На початку 1960-х у чоловічому турнірі брали участь африканські клуби: у сезоні 1960/61 — «Етуаль» із Тунісу, у сезоні 1962/63 — «Замалек» з Каїра та «Касабланка» (Марокко), у сезоні 1963/64 — «Касабланка».

Спочатку на всіх етапах турніру діяла система ігор з вибуванням, на кожній стадії переможця визначали за результатом двох матчів. У 1965—1971 роках змінили формат фіналу: у випадках, коли фіналісти обмінювалися перемогами, проводили третій матч на нейтральному майданчику. З 1972 до 1988 рік турнір складався з кількох етапів, які проводили за кубковою системою, фінальна стадія була одноколовим турніром чотирьох команд. Згодом з'явився груповий етап, плей-офф та вирішальна стадія турніру — «Фінал чотирьох» (півфінали та фінали за 1-е і 3-є місця, які проходять в одному місті за два дні).

Господаря «Фіналу чотирьох» визначають рішенням Європейської конфедерації волейболу або ще до початку турніру (і ця команда виступала на груповому етапі поза конкурсом і звільнялась від плей-офф), або за результатами групового етапу. В останньому випадку 1/8 і 1/4 фіналу були так званими «раунд дванадцяти» і «раунд шести»; команда, яка приймала «Фінал чотирьох», в них участі не брала і автоматично ставала півфіналістом. Виключеннями став сезон-2008/09 чоловічої Ліги чемпіонів, «Фінал чотирьох» який пройшов у Празі без участі чеського клубу і жіноча Ліга чемпіонів сезону 2011/12 років, місцем проведення «Фіналу чотирьох» якої було вибрано Баку, проте два клуби з цього міста грали в 1/8 і 1/4 фіналу на загальних засадах.

У сезоні 2009/10 і в двох наступних розіграшах брали участь 24 команди, з яких після групового попереднього етапу 9 колективів з гіршими результатами припиняли боротьбу на євроарені, 4 команди відправлялись у «Челендж-раунд» Кубку ЄКВ, а з 13 команд, що залишились, одна вибиралась господарем «Фіналу чотирьох» і звільнялась від матчів «раунду дванадцяти» і «раунду шести». Безпрецедентна ситуація відбулась в сезоні-2009/10: «Фінал чотирьох» у Лодзі, призначений на 10 і 11 квітня, був перенесений на 1 і 2 травня у зв'язку із загибеллю в авіакатастрофі у Смоленську президента Польщі Леха Качиньського, відомих політичних, воєнних та національних діячів країни.

Формат жіночої Ліги чемпіонів у цілому аналогічний чоловічій, але відрізняється, як правило, меншою кількістю учасників (2009/10 — 16 команд, 2010/11 і 2011/12 — 20). У сезоні-2014/15 у чоловічому турнірі брали участь 28 команд, у жіночому — 20.

У сезоні — 2008/09 і в чоловічому, і в жіночому  турнірах було введено випробуваний раніше в Кубку ЄКВ та Кубку виклику «золотий сет» (екстра-сет) для визначення переможців двоматчевих протистояннях на стадії плей-офф: у тому випадку, якщо суперники обмінювались перемогами з однаковим рахунком, то після завершення другого матчу проводилась додаткова партія до 15 очок. Перший екстра-сет у жіночій Лізі чемпіонів було призначено 12 березня 2009 року в матчі «раунду шести» жіночого турніру «Бергамо» — «Скаволіні» (15:11), так як суперники по черзі обіграли один в одного в гостях у чотирьох партіях. У чоловічій Лізі чемпіонів екстра-сет вперше розіграли 10 березня 2010 року також на стадії «раунду шести»  словенський «Блед» та австрійський «Хіпо Тіроль». З сезону — 2010/11 екстра-сет став призначатись в «раунді дванадцяти» та «раунді шести» у всіх випадках, коли команди по одному разу обігрували одна одну, незалежно від результатів цих матчів. З сезону — 2013/14 «золотий сет» проводиться тільки у випадках сумарного рахунку за партіями 3:3, 4:3, 4:4 або 5:5.

У березня 2012 року на матчах «Фіналу чотирьох» чоловічої Ліги чемпіонів у Лодзі вперше застосували електронну систему відслідковування польоту м'яча, подібну на систему «Око яструба», якою користуються в тенісі для вирішення спірних ігрових моментів.

Формат Кубку європейських чемпіонів, який діяв до сезону-2000/01, передбачав участь в турнірі команд-чемпіонів своїх країн; у випадку перемоги в головному єврокубку з'являлась можливість заявити на наступний турнір два клуби. Нині в Лізі чемпіонів країни з найбільш сильними внутрішніми чемпіонатами (Італія, Польща, Росія, Франція, Греція) мають можливість заявляти по 2—3 команди, якими можуть бути переможці та призери національних ліг. Відбіркових турнірів у волейбольній Лізі чемпіонів немає — представництво різних країн у головному клубному турнірі Європи визначається за рейтингом Європейської конфедерації волейболу і за спеціальними запрошеннями від ЄКВ.

Призери

Чоловіки

Найбільшу кількість перемог у чоловічому турнірі має московське ЦСКА (13), якому в 1960—1970-ті роки складали конкуренцію насамперед клуби з Румунії (по 3 перемоги в столичних «Рапіда» та «Динамо») та Чехословаччини, а в 1980-ті роки — італійські команди. В 1990-ті роки італійці домінували в головному єврокубку, вигравши 9 турнірів поспіль: найбільша кількість титулів — у «Модени» (4), у «Сіслея» та «Равенни» — по 3. Найбільшу кількість перемог у турнірі формату Ліги чемпіонів отримав «Зеніт» (4).

Рік Місто Золото Срібло Бронза
Кубок європейських чемпіонів
1960 ЦСКА (Москва) «Рапід» (Бухарест)
1961 «Рапід» (Бухарест) ЦСКА (Москва)
1962 ЦСКА (Москва) «Рапід» (Бухарест)
1962/63 «Рапід» (Бухарест) ЦСКА (Москва)
1963/64 «Лейпциг» «Младость» (Загреб)
1964/65 «Рапід» (Бухарест) «Міньор» (Пернік)
1965/66 «Динамо» (Бухарест) «Рапід» (Бухарест)
1966/67 «Динамо» (Бухарест) «Рапід» (Бухарест)
1967/68 «Спартак» (Брно) «Динамо» (Бухарест)
1968/69 ЦСКА «Септемврійско знаме» (Софія) «Стяуа» (Бухарест)
1969/70 «Буревісник» (Алма-Ата) «Зетор Збройовка» (Брно)
1970/71 «Буревісник» (Алма-Ата) «Зетор Збройовка» (Брно)
1971/72 Брюссель «Зетор Збройовка» (Брно) «Дельталлойд» (Амстелвен) «Руіні» (Флоренція)
1972/73 Дьорне ЦСКА (Москва) «Ресовія» (Ряшів) «Руда Гвезда» (Прага)
1973/74 Париж ЦСКА (Москва) «Динамо» (Бухарест) «Лейпциг»
1974/75 Амстелвен ЦСКА (Москва) «Лейпциг» «Зетор Збройовка» (Брно)
1975/76 Брюссель «Дукла» (Ліберець) «Славія» (Софія) «Спартак» (Суботиця)
1976/77 Пієксямякі ЦСКА (Москва) «Динамо» (Бухарест) ЦСКА «Септемврійско Знаме» (Софія)
1977/78 Базель «Пломень-Міловиці» (Сосновець) «Старліфт» (Ворбург) «Аеро» (Одолена-Вода)
1978/79 Брюссель «Червена Гвезда» (Братислава) «Стяуа» (Бухарест) «Пломень-Міловиці» (Сосновець)
1979/80 Анкара «Торіно» (Турин) «Червена Гвезда» (Братислава) «Еджзаджибаші» (Стамбул)
1980/81 Пальма-де-Мальорка «Динамо» (Бухарест) ЦСКА (Москва) «Гвардія» (Вроцлав)
1981/82 Париж ЦСКА (Москва) «Торіно» (Турин) «Динамо» (Бухарест)
1982/83 Парма ЦСКА (Москва) «Канн» (Канни) «Парма»
1983/84 Базель «Парма» «Младость» (Загреб) «Дукла» (Ліберець)
1984/85 Брюссель «Парма» «Младость» (Загреб) ЦСКА «Септемврійско Знаме» (Софія)
1985/86 Парма ЦСКА (Москва) «Парма» «Мартінус» (Амстелвен)
1986/87 Гертогенбос ЦСКА (Москва) «Модена» «Мартінус» (Амстелвен)
1987/88 Лор'ян ЦСКА (Москва) «Модена» «Мартінус» (Амстелвен)
1988/89 Пірей ЦСКА (Москва) «Модена»
1989/90 Амстелвен «Модена» «Фрежюс» «Пальма-де-Майорка»
1990/91 Модена ЦСКА (Москва) «Парма» «Модена»
1991/92 Пірей «Равенна» «Олімпіакос» (Пірей) ЦСКА (Москва)
1992/93 Пірей «Равенна» «Парма» «Олімпіакос» (Пірей)
1993/94 Брюссель «Равенна» «Парма» «Маєс Пілс» (Зеллік)
1994/95 Модена «Сіслей» (Тревізо) «Равенна» «Олімпіакос» (Пірей)
1995/96 Болонья «Модена» «Дахау» «Сіслей» (Тревізо)
1996/97 Відень «Модена» «Ноліко» (Маасейк) «Младость» (Загреб)
1997/98 Нові-Сад «Модена» «Унікаха» (Альмерія) «Парі Волей» (Париж)
1998/99 Альмерія «Сіслей» (Тревізо) «Ноліко» (Маасейк) «Фрідріхсгафен»
1999/00 Тревізо «Сіслей» (Тревізо) «Фрідріхсгафен» «Ноліко» (Маасейк)
Ліга чемпіонів
2000/01 Париж «Парі Воллей» (Париж) «Сіслей» (Тревізо) «Рома» (Рим)
2001/02 Ополе «Лубе» (Мачерата) «Олімпіакос» (Пірей) «Іракліс» (Салоніки)
2002/03 Мілан «Локомотив-Білогір'я» (Бєлгород) «Модена» «Мостосталь» (Кендзежин-Козле)
2003/04 Бєлгород «Локомотив-Білогір'я» (Бєлгород) «Іскра» (Одинцово) «Тур»
2004/05 Салоніки «Тур» «Іракліс» (Салоніки) «Локомотів-Білогір'я» (Бєлгород)
2005/06 Рим «Сіслей» (Тревізо) «Іракліс» (Салоніки) «Локомотив-Білогір'я» (Бєлгород)
2006/07 Москва «Фрідріхсгафен» «Тур» «Динамо» (Москва)
2007/08 Лодзь «Динамо-Таттрансгаз» (Казань) «П'яченца» «Скра» (Белхатів)
2008/09 Прага «Трентіно» (Тренто) «Іракліс» (Салоніки) «Іскра» (Одинцово)
2009/10 Лодзь «Трентіно» (Тренто) «Динамо» (Москва) «Скра» (Белхатів)
2010/11 Больцано «Трентіно» (Тренто) «Зеніт» (Казань) «Динамо» (Москва)
2011/12 Лодзь «Зеніт» (Казань) «Скра» (Белхатів) «Трентіно» (Тренто)
2012/13 Омськ «Локомотив» (Новосибірськ) «Кунео» (Кунео) «Зеніт» (Казань)
2013/14 Анкара «Білогір'я» (Бєлгород) «Галкбанк» (Анкара) «Ястшембський Венгель» (Ястшембе-Здруй)
2014/15 Берлін «Зеніт» (Казань) «Ресовія» (Ряшів) «Берлін Рециклінг» (Берлін)
2015/16 Краків «Зеніт» (Казань) «Трентіно» (Тренто) «Кучіне-Лубе» (Чивітанова-Марке)
2016/17 «Зеніт» (Казань) «Сір Колуссі Сікома» (Перуджа) «Кучіне-Лубе» (Чивітанова-Марке)
2017/18 «Зеніт» (Казань) «Кучіне-Лубе» (Чивітанова-Марке) «Сір Колуссі Сікома» (Перуджа)
2018/19 «Кучіне-Лубе» (Чивітанова-Марке) «Зеніт» (Казань)
2019/20 Скасовано через пандемію COVID-19
2020/21 Верона «ЗАКСА» (Кендзежин-Козьле) «Ітас Трентіно» (Тренто)
2021/22

Жінки

У жіночій Лізі чемпіонів найбільше перемог у московського «Динамо» (11 раз) та «Уралочки» (8). У середині 1960-х «Динамо» та ЦСКА чотири рази грали один проти одного у фіналах. До кінця 1980-х, як і у чоловіків, конкуренція за Кубок відбувається виключно між клубами соціалістичних країн. Першою цю гегемонію порушила легендарна «Олімпія Теодора» з Равенни: у 1981—1991 роках ця команда виграла 11 чемпіонатів Італії поспіль і сім разів поспіль доходила до фіналу Кубка європейських чемпіонок.

Починаючи з 1990-х років перевага італійських команд стала очевидною, конкуренцію їм складали або окремі суперклуби, такі як французький «Расинг» або «Уралочка» і її колишні гравці (серед переможців Ліги чемпіонів іспанська «Тенеріфе»-2003/04 з Оленою Годіною і ціле сузір'я уралочок у «Дубровнику» -1997/98: Олена Чебукіна, Тетяна Сидоренко, Олена Годіна, Олена Василевська, Єлизавета Тищенко). Починаючи з 2011 року, три турніри поспіль завершилися перемогами представниць Туреччини, у 2014 році почесний трофей вперше з 1995 року завоювала російська команда — «Динамо-Казань».

Рік Місто Золото Срібло Бронза
Кубок європейських чемпіонів
1961 «Динамо» (Москва) АЗС-АВФ (Варшава)
1962 «Буревісник» (Одеса) «Славія» (Софія)
1963 «Динамо» (Москва) АЗС-АВФ (Варшава)
1963/64 «Левскі» (Софія) «Динамо» (Берлін)
1964/65 «Динамо» (Москва) «Динамо» (Берлін)
1965/66 ЦСКА (Москва) «Динамо» (Москва)
1966/67 ЦСКА (Москва) «Динамо» (Москва)
1967/68 «Динамо» (Москва) ЦСКА (Москва)
1968/69 «Динамо» (Москва) ЦСКА (Москва)
1969/70 «Динамо» (Москва) НІМ-ШЕ (Будапешт)
1970/71 «Динамо» (Москва) «Татран-Стржешовіце» (Прага)
1971/72 Ла-Лув'єр «Динамо» (Москва) «Татран-Стржешовіце» (Прага) «Локомотив» (Москва)
1972/73 Апелдорн НІМ-ШЕ (Будапешт) «Динамо» (Москва) «Старт» (Лодзь)
1973/74 Бурса «Динамо» (Москва) НІМ-ШЕ (Будапешт) «Левскі-Спартак» (Софія)
1974/75 Катанія «Динамо» (Москва) «Левскі-Спартак» (Софія) НІМ-ШЕ (Будапешт)
1975/76  Ейпен «Руда Гвезда» (Прага) «Левскі-Спартак» (Софія) «Ван Хутен» (Херлен)
1976/77  Ізмір «Динамо» (Москва) НІМ-ШЕ (Будапешт) «Трактор» (Шверін)
1977/78 Райне «Трактор» (Шверін) НІМ-ШЕ (Будапешт) «Старт» (Лодзь)
1978/79  Ізмір ЦСКА «Септемврійско Знаме» (Софія) НІМ-ШЕ (Будапешт) «Динамо» (Берлін)
1979/80 Прага «Руда Гвезда» (Прага) «Еджзаджибаші» (Стамбул) НІМ-ШЕ (Будапешт)
1980/81 Шан «Уралочка» (Свердловськ) «Левскі-Спартак» (Софія) «Трактор» (Шверін)
1981/82 Равенна «Уралочка» (Свердловськ) «Прінс» (Доккюм) «Лоххоф» (Унтершлайсхайм)
1982/83 Анкара «Уралочка» (Свердловськ) «Вашаш-Іззо» (Будапешт) «Славія» (Братислава)
1983/84 Унтершлайсхайм ЦСКА «Септемврійско Знаме» (Софія) «Олімпія Теодора» (Равенна) «Лоххоф» (Унтершлайсхайм)
1984/85 Форлі АДК (Алма-Ата) «Олімпія Теодора» (Равенна) ЦСКА «Септемврійско Знаме» (Софія)
1985/86 Уппсала ЦСКА (Москва) «Олімпія Теодора» (Равенна) «Динамо» (Берлін)
1986/87 Карлсруе «Уралочка» (Свердловськ) «Олімпія Теодора» (Равенна) «Динамо» (Берлін)
1987/88 Салонікі «Олімпія Теодора» (Равенна) «Уралочка» (Свердловськ) «Динамо» (Берлін)
1988/89 Брюссель «Уралочка» (Свердловськ) «Олімпія Теодора» (Равенна) «Динамо» (Берлін)
1989/90 Форлі «Уралочка» (Свердловськ) «Олімпія Теодора» (Равенна) «Динамо» (Тирана)
1990/91 Загреб «Младост» (Загреб) «Уралочка» (Свердловськ) «Олімпія Теодора» (Равенна)
1991/92 Равенна «Олімпія Теодора» (Равенна) «Младост» (Загреб) «Уралочка» (Єкатеринбург)
1992/93 Сантерамо-ін-Колле «Латте Руджада» (Матера) «Олімпія Теодора» (Равенна) «Уралочка» (Єкатеринбург)
1993/94 Загреб «Уралочка» (Єкатеринбург) «Младост» (Загреб) «Латте Руджада» (Матера)
1994/95 Барі «Уралочка» (Єкатеринбург) «Мурсія» «Іскра» (Луганськ)
1995/96 Відень «Латте Руджада» (Матера) «Уралочка» (Єкатеринбург) «Іскра» (Луганськ)
1996/97 Бергамо «Фоппапедретті» (Бергамо) «Уралочка» (Єкатеринбург) «Расинг Клуб де Канн» (Канни)
1997/98 Дубровник «Дубровник» «Вакифбанк» (Анкара) «Фоппапедретті» (Бергамо)
1998/99 Бергамо «Фоппапедретті» (Бергамо) «Вакифбанк» (Анкара) «Расинг Клуб де Канн» (Канни)
1999/00 Бурса «Фоппапедретті» (Бергамо) «Уралочка» (Єкатеринбург) «Еджзаджибаші» (Стамбул)
Ліга чемпіонів
2000/01 Нижній Тагіл «Модена» «Капо Суд» (Реджо-ді-Калабрія) «Уралочка» (Єкатеринбург)
2001/02 Стамбул «Расинг Клуб де Канн» (Канни) «Фоппапедретті» (Бергамо) «Тенеріфе Марічаль» (Ла-Лагуна)
2002/03 Піла «Расинг Клуб де Канн» (Канни) «Уралочка»-НТМК (Свердловська область) «Фоппапедретті» (Бергамо)
2003/04 Ла-Лагуна «Тенеріфе Марічаль» (Ла-Лагуна) «Сіріо» (Перуджа) «Расинг Клуб де Канн» (Канни)
2004/05 Ла-Лагуна «Фоппапедретті» (Бергамо) «Асістел» (Новара) «Тенеріфе Марічаль» (Ла-Лагуна)
2005/06 Канни «Сіріо» (Перуджа) «Расинг Клуб де Канн» (Канни) «Фоппапедретті» (Бергамо)
2006/07 Цюрих «Фоппапедретті» (Бергамо) «Динамо» (Москва) «Тенеріфе Марічаль» (Ла-Лагуна)
2007/08 Мурсія «Колуссі-Сіріо» (Перуджа) «Заріччя-Одінцово» (Московська область) «Асістел» (Новара)
2008/09 Перуджа «Фоппапедретті» (Бергамо) «Динамо» (Москва) «Колуссі-Сіріо» (Перуджа)
2009/10 Канни «Фоппапедретті» (Бергамо) «Фенербахче» (Стамбул) «Расинг Клуб де Канн» (Канни)
2010/11 Стамбул «Вакифбанк Гюнеш Сігорта Тюрк Телеком» (Стамбул) «Рабіта» (Баку) «Фенербахче» (Стамбул)
2011/12 Баку «Фенербахче» (Стамбул) «Расинг Клуб де Канн» (Канни) «Динамо-Казань» (Казань)
2012/13 Стамбул «Вакифбанк» (Стамбул) «Рабіта» (Баку) «Унендо-Ямамай» (Бусто-Арсіціо)
2013/14 Баку «Динамо-Казань» (Казань) «Вакифбанк» (Стамбул) «Рабіта» (Баку)
2014/15 Щецин «Еджзаджибаші» (Стамбул) «Унендо-Ямамай» (Бусто-Арсіціо) «Вакифбанк» (Стамбул)
2015/16 Монтік'ярі «Помі» (Казальмаджоре) «Вакифбанк» (Стамбул) «Фенербахче» (Стамбул)
2016/17 «Вакифбанк» (Стамбул) «Імоко Волей» (Конельяно) «Еджзаджибаші ВітрА» (Стамбул) «Динамо» (Москва)
2017/18 «Вакифбанк» (Стамбул) "КСМ Волей Альба (Блаж) «Імоко Волей» (Конельяно) «Галатасарай» (Стамбул)
2018/19 Берлін «Ігор Горгонзола» (Новара) «Імоко Волей» (Конельяно) «Вакифбанк» (Стамбул)

«Фенербахче» (Стамбул)

2019/20 Скасовано через пандемію COVID-19
2020/21 Верона «Імоко Волей» (Конельяно) «Вакифбанк» (Стамбул) «Ігор Горгонзола» (Новара)

«Унет Е-Ворк» (Бусто Арсіціо)

2021/22

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.