Катавасія

У буденну мову слово прийшло з жаргону семінаристів[2]. Оскільки катавасію співали два хори (крилоси) одночасно, сходячись при цьому разом на середину церкви — спів був дуже складним, тому що співалося на ходу і на багато голосів. Нетреноване вухо могло не вловлювати гармонію, складний спів сприймався як щось плутане, навіть якщо півчі не збивалися. З цим і пов'язано сучасне значення слова катавасія — «плутанина»[3].

  • Катава́сіягрец. καταβασία — сходження) — в православному богослужінні гімн, який співається наприкінці пісень канону на утрені, а іноді й під час інших богослужінь, наприклад повечір'я. Катавасія, по суті, це той же ірмос, але який не розпочинає, а завершує пісні канону. Назва походить від візантійської традиції сходження хористів з обидвох криласів на середину храму для спільного співу катавасії.[джерело?]
  • Катавасія — гармидер, розгардіяш, метушня[1].
Така паморочна катавасія тривала з тиждень

Іван Микитенко, II, 1957, 374

Данько… теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію

Олесь Гончар, Таврія, 1952, 95

Примітки

  1. Катавасія «Словник української мови в 11 томах» (1970—1980)
  2. В. Храппа. Походження слів і виразів. (рос.)
  3. Довідково-інформаційний портал Грамота.Ру (рос.). Архів оригіналу за 31 травня 2015. Процитовано 14 квітня 2012.

Література

  • Микола Гоголь. Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д-р Микола Комар. — Львів: Монастир Свято-Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо», 2003. — 157 с.
  • Сучасний тлумачний словник української мови / За ред. В. В. Дубічинського. — Харків: Видавництво «Школа», 2006. — 1008 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.