Каїн XVIII

«Каїн XVIII» (рос. «Каин XVIII») — російський радянський художній фільм-притча 1963 року, поставлений на «Ленфільмі» режисерами Надією Кошеверовою та Михайлом Шапіро за п'єсою Євгенія Шварца «Голий король», перероблену згодом у сценарій «Двоє друзів».

Каїн XVIII
рос. Каин XVIII
Жанр Фільм-казка
Режисер Надія Кошеверова
Михайло Шапіро
Сценарист Микола Ердман
Євген Шварц
У головних
ролях
Ераст Гарін
Лідія Сухаревська
Світлана Лощиніна
Юрій Любимов
Бруно Фрейндліх
Михайло Жаров
Олександр Дем'яненко
Станіслав Хитров
Яків Гудкін
Рина Зелена
Оператор Едуард Розовський
Композитор Антоніо Спадавеккіа
Кінокомпанія Кіностудія «Ленфільм». Третє творче об'єднання
Тривалість 94 хвилин
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1963
IMDb ID 0176875

Прем'єра фільму в СРСР відбулася 6 травня 1963 року.

Зміст

Это сказка без затей, но она не для детей..!
Служит пусть она примером
по «неведомым краям»
разным канцлерам-премьерам, генералам-изуверам, экс — и просто королям!

Красуню принцесу хочуть видати заміж проти її волі. А допомогти їй може тільки мандрівний музикант жебрак. У душі хлопець справжній лицар, і дівчина шляхетної крові може оцінити це як ніхто інший. Подолавши всі перешкоди, вони зможуть бути разом і довести, що любов сильніша за всі умовні соціальні кордони.

Ролі

В епізодах

  • М. Андрєєв-Горін епізод
  • Гликерія Богданова-Чеснокова Перша придворна дама в королівстві Власти
  • Євген Дубасов священик
  • Ігор Дмитрієв придворний («В мене [зуби] не вставлені, бо свої ще не випали.»)
  • Борис Ільясов офіцер, супроводжуючий гармату
  • Анатолій Королькевич агент з гвоздикою
  • Людмила Люлько жінка-генерал в червоному перуці
  • Оскар Лінд генерал в окулярах
  • Марина Полбенцева-Ганулич Офелія, дружина вченого
  • Микола Трофімов агент таємної поліції № 214, зображував позолочену статую у фонтані
  • Борис Матюшкін стражник-новобранець в королівстві Власти
  • У титрах не вказані:
  • Яків Гудкін професор
  • Віра Лінд жінка-шпик
  • Олександр Орлов чиновник на балу
  • М. Розенблюм лакей
  • Гелій Сисоєв лакей («Біжу записуватися в добровольці!»)
  • Віра Титова сміхотлива городянка
  • Борис Улитін Авель
  • Анатолій Шведерський офіцер поліції

Знімальна група

  • Автори сценарію Євген Шварц, Микола Ердман
  • Режисери-постановники Надія Кошеверова, Михайло Шапіро
  • Главный оператор Едуард Розовський
  • Художники Валерій Доррер, Абрам Векслер
  • Художник по костюмах Марина Азізян
  • Композитор Антоніо Спадавеккіа
  • Звукооператор Ілля Вовк
  • Текст пісень Олександра Хазіна
  • Режисер Анна Тубеншляк
  • Художник-гример Василь Ульянов
  • Балетмейстер Ігор Бельський
  • Оператор — М. М. Аврутін
  • Редактор Яків Рохлін
  • Монтаж Ізольда Головко
  • Асистенти:
    режисера — А. Брянцева, Олександр Мельников, Людмила Шредерс
    оператора — В. Тупіцин
  • Комбіновані зйомки:
    Оператори — Олександр Зав'ялов, Георгій Сенотов
    Художник Борис Михайлов
  • Директор картини — Я. Родін

Технічні дані

Художні алюзії

  • Розклад дзвінків («Король — 1 дзвінок, Перший міністр — 2 дзвінка, Міністр фінансів — дзвінок не працює») дуже яскраво асоціюється з подібними написами біля дверей комунальних квартир.
  • «Атомний комар» — прямий натяк на ядерне протистояння наддержав — СРСР і США — в епоху «холодної війни» та перегонів озброєнь, при цьому не зовсім зрозуміло як професор мав намір використовувати його в мирних цілях.
  • Король вимовляє перед придворними промову в стилі істеричних виступів Адольфа Гітлера.
  • Обурення короля з приводу куріння — теж алюзія на нацистську Німеччину, де вперше була зроблена широкомасштабна кампанія по боротьбі з курінням.
  • Після того, як комар сів Каїну на ніс, його помістили до намету, де він і перебував, поки не помер від страху — алюзія на перебування Гітлера в бункері, в якому він жив в останні дні війни в Європі, до тих пір, поки не покінчив життя самогубством.
  • Пісенька ката: «Я палач трудовой, у меня семья…» парафраз на тему побутової мотивації катівства в тоталітарному суспільстві за мотивами всесвітньо відомої праці філософа і соціолога Ханні Арендт «Природа тоталітаризму» (1951). Те ж саме можна сказати і про діалог ката з начальником таємної поліції у фіналі: «Поліція і кат повинні виїжджати, як карета швидкої допомоги — тільки за викликом».

Література

  • Харитонов Є. В., Щербак-Жуков А. В. «На экране — Чудо: Отечественная кинофантастика и киносказка (1909—2002)»: Матеріали до популярної енциклопедії / НИИ Кіномистецтва; журнал «Если». — Москва: В. Секачев, 2003. — 320 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.