Трофімов Миколай Миколайович

Трофімов Миколай Миколайович (рос. Трофимов Николай Николаевич, 21 січня 1920, Севастополь — 7 листопада 2005, Санкт-Петербург) — російський і радянський актор театра і кіно. Заслужений артист РРФСР (1960). Народний артист РРФСР (1974). Народний артист СРСР (1990).

Трофімов Миколай Миколайович
Ім'я при народженні Трофимов Николай Николаевич
Народився 21 січня 1920(1920-01-21)
Севастополь
Помер 7 листопада 2005(2005-11-07) (85 років)
Санкт-Петербург
Поховання Літераторські мостки
Національність росіянин
Громадянство  СРСР Росія
Діяльність актор
Alma mater Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островськогоd (1941)
Заклад Санкт-Петербурзький театр комедіїd, Балтійський дім і ВДТ імені Товстоногова
Роки діяльності 19342000
Діти донька
IMDb ID 0873324
Нагороди та премії

Золотий софітd (2000)


Життєпис

Народився у місті Севастополь в родині робочого. Акторську кар'єру розпочав у віці 14 років, коли зіграв епізодичну роль підлітка-раба (без слів) у Севастопольському театрі юних глядачів[1] (вистава «Хижка дяді Тома»). Починав у художній самодіяльності школи, коли читав малі оповідання Антона Чехова.

Після закінчення школи прибув у Ленінград, де здав іспити у Театральний інститут і був прийнятий одразу. Його керівник Б. В. Зон.

На молоді роки актора випали роки другої світової війни. Миколу Трофімова узяли у ансамбль «П'ять морів», котрий організував Ісаак Дунаєвський для концертів перед вояками. Ансамбль був великим за кількістю учасників (260 артистів) і різнобарвним за жанровою тематикою, бо серед учасників були музиканти, балетні танцівники, актори. Ансамбль «П'ять морів» проіснував до 1943 року і був подрібнений на малі концертні бригади.

Під час гастролей ансамблю у місті Тбілісі невеликого на зріст і кумедного актора і побачив театральний режисер Товстоногов Георгій Олександрович[1]. Після 17 років праці у Ленінградському театрі комедії[1] був запрошений на працю у Великий драматичний театр імені Горького, керівником котрого на той час був Товстоногов[1].

1946 року актор Микола Трофімов демобілізувався із армії і був прийнятий у Ленінградський театр комедії[1]. Там працював із театральним режисером Акімовим Миколаєм до 1963 року[1]. Там же зустрів свою першу дружину, з котрю прожив більше п'ятдесяти років. Донька актора (перекладач за фахом) мешкає у Італії[1].

Як актор Микола Трофімов мав непогані ролі і у кіно, серед котрих капітан Тушин у «Війні і мирі» С. Бондарчука та у водевілі «Лев Гурич Сінічкін», де повністю використали його комедійне амплуа[1]. Хоча актор мріяв про роль науковця або жебракуючого філософа. Сам Микола Трофімов полюбляв філософську літературу[1], мало схожу на його комедійне амплуа.

Знявся у ряді українських картин. Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів.

Нагороджений орденами і медалями.

Помер у Санкт-Петербурзі 2005 року.

Фільмографія

(вибірково)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.