Кванза (свято)

Маулана Каренга придумав Кванзу в 1966 році, як перше суто афроамериканське свято,[2] (див. також Juneteenth). За словами Каренги, назва «Кванза» походить від вислову matunda ya kwanza мовою суахілі, що означає «перші плоди врожаю»,[3] хоча звичайним перекладом буде просто «перші плоди». Вибір суахілі, східноафриканської мови, відображає її статус як символу панафриканізму, особливо в 1960-ті роки, хоча більша частина трансатлантичної работоргівлі, внаслідок якої африканці опинилися в Америці, відбувалася в Західній Африці.[4]

Кванза — це святкування, корені якого сягають чорного націоналістичного руху 1960-х, воно було започатковане, щоб допомогти афроамериканцям воз'єднатися зі своєю африканською культурною та історичною спадщиною через об'єднання в медитації і вивченні африканських традицій і Nguzo Saba, «семи принципів африканської спадщини», які, за словами Каренги, є «комунітарною африканською філософією». Для Каренги, вагомої фігури чорного руху 1960-х і 1970-х років, створення таких свят також підкреслило важливіший постулат, що «спочатку має бути культурна революція, а насильницька революція потім. Культурна революція дає ідентичність, мету і напрям.»[5]

У перші роки Кванзи, Каренга говорив, що вона задумана як альтернатива Різдву, що Ісус був психом, і що християнство — це біла релігія, якої чорні люди повинні цуратися.[6] Однак з часом, коли Кванза отрималала своїх прихильників, Каренга змінив свою позицію так, що практикуючі християни не відчужувались, заявивши в 1997 році у публікації Kwanzaa: A Celebration of Family, Community, and Culture, таке: «Кванза створена не для того, щоб давати людям альтернативу їхній релігії чи релігійним святам.»[7] Багато афроамериканців, які святкують Кванзу, роблять це на додачу до святкування Різдва.[8]

Свято Кванза з його засновником та іншими, 2003 рік

Кванза вшановує Nguzo Saba, що її засновник назвав сімома принципами Кванзи (спочатку Nguzu Saba — сім принципів африканської спадщини). Каренга назвав їх «найкращою африканською думкою і практиками в постійному обміні зі світом». Ці сім принципів становлять Kawaida, мовою суахілі це слово означає «спільний». Кожен з семи днів Кванзи присвячена одному з таких принципів:[9]

• Umoja (єдність): прагнути і підтримувати єдність у родині, громаді, нації і расі.
• Kujichagulia (самовизначення): визначити і назвати себе, а також створювати і говорити за себе.
• Ujima (колективна праця й відповідальність): створювати й підтримувати свою спільноту разом і робити проблеми братів і сестер своїми проблемами, і вирішувати їх разом.
• Ujamaa (кооперативна економіка): будувати і підтримувати власні магазини, крамниці та інші підприємства і разом отримувати від них вигоди.
• Nia (мета): зробити своїм колективним покликанням створення і розвиток спільноти для того, щоб відновити народ до його традиційної величі.
• Kuumba (творчість): завжди робити стільки, скільки можемо, як ми можемо, для того, щоб залишити свою спільноту красивішою і кориснішою, ніж так, якою її успадкували.
• Imani (віра): вірити всім серцем у свій народ, своїх батьків, своїх вчителів, своїх лідерів, праведність і перемогу своєї боротьби.

До святкових символів Кванзи належать мат (Mkeka), на якому розкладені кінара (підсвічник), Mishumaa Saba (сім свічок), mazao (зерно), Muhindi (кукурудза), а Kikombe cha Umoja (чаша єдності) для вшанування і подяки (shukrani) африканським предкам, і Zawadi (подарунки). Додатково можуть бути плакат Nguzo Saba,[10] чорно-червоно-зелений прапор (bendera), і африканські книги і твори мистецтва — все для представлення цінностей і понять, що відображають африканську культуру і внесок в становлення спільноти.[11] Кукурудза є основним символом як для прикрас, так і для святкового обіду.

Жінка запалює свічки в кінарі

Родини, що святкують Кванзу, прикрашають домівки предметами мистецтва, барвистими африканськими тканинами, такими як кенте, і свіжими фруктами, які зображають африканський ідеалізм. До святкувань прийнято залучати дітей і віддавати шану предкам. Узливання, зазвичай, робляються загальною чашею, Kikombe cha Umoja, яка передається по колу. Не-афроамериканці теж святкують Кванзу. Святкове вітання звучить як «Радісної Кванзи».[12][13][14]

Церемонія Кванзи може включати барабани і музичні номери, узливання, читання, обговорення африканського принципу дня або епізоду з історії Африки, ритуал запалювання свічок, виставу, і, нарешті, бенкет (караму). Вітання на кожний день Кванзи звучить як «Хабарі Гані?» (Habari Gani?),[15] що мовою суахілі означає «Як справи?»[16]

Спочатку ті, хто відзначає Кванзу, уникали змішання свята чи його символів, цінностей і практик з іншими святами, оскільки це порушуватиме принцип kujichagulia (самовизначення) і тим самим порушить цілісність свята, яке частково призначене для відновлення важливих африканських цінностей. Згодом багато афроамериканських сімей почали святкувати це свято разом із Різдвом і Новим Роком.[17] Часто на свята новорічні ялинки і кінари з традиційними свічками опиняються поряд. Для людей, які відзначають обидва свята, Кванза є можливістю включити елементи своєї етнічної спадщини у святкові обряди і традиції Різдва.

Щороку у Центрі виконавських мистецтв імені Джона Ф. Кеннеді відбувається святкування «Дух Кванзи», що включає танець-інтерпретацію, африканські танці, пісні та вірші.[18][19][20]

Національна федерація роздрібної торгівлі США]] спонсорує маркетингове опитування на зимові свята починаючи з 2004 року, і в 2015 році 1,9 % опитаних планували відсвяткувати Кванзу — близько шести мільйонів чоловік.[21] У промові 2006 року, Маулана Каренга стверджував, що Кванзу святкує 28 мільйонів людей. Він завжди стверджував, що вона відзначається у всьому світі. Лі Д. Бейкер подає число 12 мільйонів.[22] Афроамериканський культурний центр у 2009 році називав число 30 мільйонів осіб.[23][24]

За даними професора Кіта Меєса з університету Міннесоти, автора Kwanzaa: Black Power and the Making of the African-American Holiday Tradition, популярність у США «вирівнялася», скільки рух чорних сил пішов на спад, і станом на 2009 рік у США святкували Кванзу від 500 тисяч до двох мільйонів людей, або від одного до п'яти відсотків афроамериканців. Меєс додав, що тепер її святкують білі інституції.[25]

Починаючи з 1990-х років свято почало комерціалізовуватися, перша листівка Hallmark була продана в 1992 році,[26] і було певне занепокоєння, що це зашкодить цінностям свята.[27]

Свято також поширилося в Канаді і відзначається чорношкірими канадцями подібно до того, як і в Сполучених Штатах.[28] Згідно з Лінгвістичним порталом Канади, «ця досить нова традиція [теж] здобула популярність у Франції, Великій Британії, Ямайці та Бразилії».[29]

У Бразилії термін Кванза декількома установаним застосовувався як синонім для святкувань під час  Black Awareness Day, який відзначається 20 листопада на честь Зумбі,[30][31] що має мало спільного з оригінальною Кванзою.

У 2009 році Майя Энджелоу представила документальний фільм Чорна свічка про Кванзу.

Степан Мештрович, професор соціології Техаського університету, бачить Кванзу як приклад постмодернізму. Згідно з Мештровичем, сучасне суспільство відкинуло давні традиції як расистські, сексистські чи інакше образливі, але оскільки життя в світі, де все неправдиве, надто страшне для більшості людей, то були створені «добрі» і «синтетичні» традиції, як Кванза, що допомагають впоратися з нігілістичним, індивідуалістичним сучасним суспільством.[32]

• Офіційний сайт
• The Black Candle: a Kwanzaa film narrated by Maya Angelou
• Why Kwanzaa was created by Karenga
• The History Channel: Kwanzaa
• Interview: Karenga discusses the evolution of the holiday and its meaning. Tavis Smiley (NPR)