Кедров-Зіхман Оскар Карлович

Кедров-Зіхман Оскар Карлович (нар.12 грудня 1885, Тукумс, Курляндська губернія пом.12 лютого 1964, Москва) — радянський вчений, агрохімік. Академік ВАСГНІЛ1935).

Оскар Карлович Кедров-Зіхман
Oscar-Heinrich-Adolf Sichmann
Народився 12 грудня 1885(1885-12-12)
Тукумс, Курляндська губернія
Помер 12 лютого 1964(1964-02-12) (78 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар (Москва)
Країна  СРСР Російська імперія
Діяльність хімік
Галузь агрохімія
Alma mater Златопільська чоловіча гімназія, Київський університет Святого Володимира
Науковий ступінь доктор хімічних наук і доктор сільськогосподарських наук
Вчене звання Q66677605? і Q62562990?
Заклад Білоруська сільськогосподарська академія, Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва і All-Russian Scientific Research Institute of Agrochemistry named after D.N. Pryanishnikovad
Партія КПРС
Конфесія протестантизм
У шлюбі з Ольга Едмундівна
Нагороди

Життєпис

Родина

Народився 12 грудня 1885 року в сім'ї тукумського селянина[1].

Навчання

Оскільки сім'я переїхала до Златополя, Оскар-Гейнріх-Адольф Зіхман 1896 року почав навчатися у підготовчому класі Златопільської чоловічої гімназії[2], яку успішно закінчив (випуск 1905 року, атестат № 832)[3].

Подальшу освіту здобував в Київському університеті (диплом хіміка від 1913 року).

Трудова діяльність

Працював агрономом-практикантом Департаменту землеробства (1913-1914) і Київського губернського земства (1914-1915), агрохіміком Миронівської селекційно-дослідної станції (1915-1917). Асистент Київської обласної сільськогосподарської дослідної станції (1917-1920). Заступник завідувача Київським Губземвідділом і завідувачем відділом сільськогосподарської освіти Губпрофосвіти; асистент Київського політехнічного інституту (1920-1921). Викладач (1921-1923), завідувач кафедрою агрономічної і органічної хімії, декан робітфаку, декан агрофаку і заступник ректора Горецького СГІ (1923-1931), одночасно керівник групи фосфору НДІ добрив (1930-1931). Завідувач кафедрою агрохімії Московського інституту рослинництва (1930-1941). Керівник лабораторії вапнування ґрунтів ВНДІ добрив, агротехніки і агроґрунтознавства (1932-1964), одночасно заступник голови секції агрохімії ВАСГНІЛ (1935-1950), член Ради наукової експертизи Держплану СРСР (1945-1946).

Наукові здобутки

Розробив ряд важливих напрямів у агрохімії і ґрунтознавстві. Одним з перших в СРСР розгорнув роботу зі всебічного вивчення питань вапнування кислих ґрунтів і його впровадження в практику. Організатор і керівник лабораторії вапнування ґрунтів при ВНДІ добрив і агроґрунтознавства. Розробив різні прийоми підвищення ефективності вапняних добрив і поєднання вапнування із застосуванням органічних добрив і мікроелементів. Сформулював основне теоретичне положення сучасного вапнування. Довів, що вапнування ґрунтів сприяє переходу в доступний для рослин стан різних поживних речовин. Була показана можливість широкого застосування величезних запасів доломітового борошна і доломітизованих вапняків, а також різних магнієвмісних відходів промисловості, що дозволило не тільки розширити асортимент вапняних препаратів майже вдвічі, але й вирішити проблему зниження кислотності піщаних і супіщаних дерново-підзолистих ґрунтів.

Автор близько 200 наукових робіт, в тому числі 8 монографій.

Останні роки життя

Помер 12 лютого 1964 року у Москві і похований на Новодівочому цвинтарі[4].

Сім'я

Дружина — Ольга Едмундівна, (1894—1970), кандидат сільськогосподарських наук, співробітник Всесоюзного інституту агротехніки і агроґрунтознавства.

Вибрані наукові праці

  • Вапнаванне глеба у БССР. Мн., 1951. (біл.)
  • Известкование почв и применение микроэлементов. М.: Сельхозгиз, 1957. (рос.)
  • Основные вопросы известкования дерново-подзолистых почв Советского Союза. М., 1957. (рос.)

Нагороди

Примітки

Джерела

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.