Кейт Кармак
Кейт Кармак (1857—1920) — жінка-індіанка племені тагіш, індіанське ім'я — Shaaw Tláa. Народилася близько 1857 року поблизу озера Беннет. Батько її — Kaachgaawáa — був вождем племені клану Ворони (Deisheetaan), мати — Gus'dutéen — з клану Вовка (Dakl'awidí)[2].
Кейт Кармак | |
---|---|
Kate Carmack (тагіш: Shaaw Tláa) | |
| |
Ім'я при народженні | Shaaw Tláa |
Народилася |
бл. 1857 поблизу озера Беннет |
Померла |
29 березня 1920 Каркрос, Юкон ·грип |
Країна | Канада |
Національність | Тагіші[1] |
Місце проживання | Каркросс |
Діяльність | швея |
Відома завдяки | Разом з чоловіком відкрила золото на Юконі, що згодом викликало Клондайкську золоту лихоманку (1897-1899) |
Батько | Kaachgaawáa |
Мати | Gus’dutéen |
Родичі | брат Скукум Джім Мейсон, племінник Доусон Чарлі |
Брати, сестри | Keishd |
У шлюбі з | Kult’ús (188?-188?), Джордж Кармак (1886-1901) |
Діти | Ґрафі Ґрейс (Graphie Grace) Кармак (11 січня 1893 - 25 березня 1963) |
Ім'я Shaaw Tláa на мові тагіш означає «старша ніж старші». У родині ще було 7 братів і сестер. Shaaw Tláa була одружена на кузені Kult’ús, але чоловік і їх малолітня дочка померли від епідемії на початку 80-х років, після чого вона повернулася до свого племені. У цій же епідемії померла і її молодша сестра, яка недовго жила разом з білим чоловіком Джорджем Кармаком. Невдовзі (у 1886 р.) Shaaw Tláa почала жити з Джорджем, що було зазвичай в індіанців — брати в чоловіки/дружини овдовілих родичів. Невідомо, як було організоване це одруження. Ніяких християнських чи світських обрядів не проводилося, офіційно в державних установах не реєструвалося, та й не було жодних державних установ у Даї чи Сороковій Милі на той час[3]
Також невідомо, чи проводилися якісь весільні обряди в традиціях індіанців. Найімовірніше, все відбулося дуже буденно — вождь племені дав згоду і Shaaw Tláa почала жити з Джорджем. Своїй дружині-індіанці він дав ім'я Кейт і надалі її всі знали як Кейт Кармак[4].
Наступні роки Кейт слідувала за чоловіком у його пошуках золота та інших заробітків у районі Юкону — переносила вантажі через Чілкутський перевал, була помічницею при сплавлянні лісу, рибальстві, у добуванні вугілля, торгівлі. Її індіанські навички були життєво необхідні для сім'ї, щоб вижити в суворих умовах півночі. Жодна справа не зробила їх багатими і більшість часу Кейт шила одяг та мокасини для старателів[5].
У 1892 році Джордж допомагав будувати англіканську церкву у селищі Форт-Селкірк. Там у січні 1893 року в них народилася дочка, якій дали спочатку індіанське ім'я Ahgay, а згодом назвали Ґрафі Ґрейс (Graphie Grace). Знову ж, ніяких офіційних записів про народження дитини зроблено не було, хоча дитина була там же похрещена в церкві Св. Андрія[6]. Лише зараз Джордж повідомив сестрі в Каліфорнії, що має дружину, але написав, що вона ірландка і розмовляє із сильним акцентом. Про дочку Джордж написав: «найкрасивіша маленька донька, яку ти коли-небудь могла бачити»[7].
У серпні 1896 Джордж разом з родичами Кейт — двома братами і кузеном — відкрив родовище золота на річці Rabbit Creek. У своїх перших оповідках Джордж казав, що саме Кейт першою побачила золоті самородки, коли мила посуд у річці[8]. Втім через кілька років він навіть не згадував, що там була присутня Кейт, і все відкриття присвоював собі. Це знаменувало найбільшу золоту лихоманку в історії людства, а Джорджа і Кейт зробило мільйонерами.
Наступний рік вони працювали на своїх двох ділянках. Незважаючи на те, що золота було багато, воно було ще в землі й сім'я першу зиму виживала завдяки Кейт, яка продовжувала шити одяг і готувати їжу для старателів, благо попит завжди перевищував пропозицію[9][10].
Наступного року — 1897 — становище покращилося, оскільки частину золота вже вдалося промити й зробити закупи в Доусон-Сіті. Втім, продуктів навіть тоді було обмаль. Два роки Кейт з Джорджем працювали на своїх ділянкаx[11].
Наприкінці серпня 1898 року вони пароплавом спустилися вниз по течії Юкону до форту Сент-Майкл і далі — до Сіетла (серпень 1898 р), де відразу розпочали жити на широку ногу. Компанію їм також склали індіанці — брати Кейт. На жаль, Кейт виявилася зовсім чужою в цивілізації білих людей. Всі її знання, навички і вміння, що вироблялися її народом тисячоліттями для виживання в умовах природи півночі, були абсолютно непридатні і нікому не потрібні в Каліфорнії. Кейт сильно програвала білим жінкам — неписьменна, з поганою англійською мовою, не мала світських звичок, не вміла грати на піаніно. Як і більшість індіанців, вона не змогла протистояти хибним звичкам білих людей — алкоголю, бурхливим вечоринкам. Одного разу вона була навіть заарештована і оштрафована за «аборигенський військовий танок» у готелі Сієтлу[12].
Досить скоро Джордж порвав зі своїми родичами індіанцями — братами Кейт, Кейт відправив з дочкою Ґрафі та племіннцею Мері до своєї сестри Розі в Каліфорнію, а сам у 1900 році повернувся в Доусон-сіті[13].
Розі була шокована появою Кейт. Думка, що Кейт є ірландкою (як писав їй Джордж) вже налаштувала Розі проти неї, але те, що Кейт — індіанка, це вже було занадто. Навпаки, до Ґрафі Ґрейс вона була дуже прихильна[14].
Через рік Джордж повернувся з Доусон-сіті вже з іншою дружиною, з Кейт зустрічатися не захотів і попросив сестру Розі відправити Кейт назад на Аляску[15].
Кейт спочатку пробувала відсудити якусь частку з мільйонних статків Джорджа, кілька друзів допомагали їй у паперових справах, але жодних документів, які б підтверджували її статус дружини чи спільної дитини не було. Незабаром Кейт разом з дочкою і племінницею Мері повернулися на Юкон. Селище тагішів, де вона народилася, вже не існувало — через нього пройшла залізниця, тому Кейт поселилася у містечку Карібу Кроссінг (згодом Каркросс), де з допомогою брата збудувала дерев'яний зруб. Не має жодних свідчень, що Джордж якось фінансово допомагав їм після розлучення. До кінця життя Кейт жила на невелику пенсію, допомогу брата і на те, що змогла виручити за свою ручну роботу — рукавиці, мокасини. У 1909 році Джордж без відома матері забрав дочку Ґрафі до Каліфорнії й Кейт вже ніколи з нею не зустрілася[16].
Кейт мала проблеми з алкоголем (як і всі її брати) та надмірною вагою. Весь час вона тужила за колишнім життєвим укладом — серед природи, в оточенні індіанської родини, разом з чоловіком та дочкою. Померла Кейт 29 березня 1920 року від епідемії грипу. Похоронена там же — у Каркроссі. До 1967 року на її могилі стояв дерев'яний надгробок, потім його змінили на кам'яний. Прізвище написане з помилкою — Carmacks замість Carmack. На надгробку надпис — цитата з різдвяної пісні "Три Волхви": «Gold I Bring to Crown Him Again» — «Я приніс золото, щоб його коронувати»[17].
Кейт занесена до Канадської Зали Слави Старателів. 2016 року громада Юкону запропонувала ім'я та портрет Кейт для зображення на банкноті номіналом у п'ять канадських доларів [18].
Примітки
- University of Toronto, Laval University Dictionary of Canadian Biography, Dictionnaire biographique du Canada / G. Brown, D. Hayne, F. Halpenny et al. — UTP, Presses de l'Université Laval, 1959. — ISSN 0420-0446; 0070-4717
- Duncan, 2004, с. 66.
- Duncan, 2004, с. 64-69.
- Duncan, 2004, с. 70.
- Duncan, 2004, с. 68-71.
- Duncan, 2004, с. 71.
- Backhouse, 1995, с. 6.
- Duncan, 2004, с. 73.
- Duncan, 2004, с. 74-75.
- Backhouse, 1995, с. 5.
- Duncan, 2004, с. 74.
- Vanasse, 2016, с. 179.
- Duncan, 2004, с. 75-76.
- Duncan, 2004, с. 76.
- Duncan, 2004, с. 78.
- Duncan, 2004, с. 79-80.
- Duncan, 2004, с. 80.
- Paul Tukker (29 квітня 2016). Yukon nominates 3 'truly notable' women for Canadian bill. Процитовано 3 липня 2020. (англ.)
Література
- Johnson, James Albert (2001). George Carmack : the man of mystery who set off the Klondike gold rush. Anchor Canada. ISBN 0385659059.
- Backhouse, Frances (1995). Women of the Klondike. Vancouver, Canada: Whitecap Books. ISBN 978-1-55110-375-4.
- Duncan, Jennifer (2004). Frontier Spirit: The Brave Women of the Klondike. North Vancouver, B.C. : Whitecap Books. ISBN 1552852881.
- woman «Wealth Woman»[недоступне посилання з квітня 2019]. northofordinary.com. Retrieved 2015-09-25.
- SHAAW TLÁA (Kate Carmack). canadianmysteries.ca. Процитовано 5 червня 2008.
- Guide to the George W. Carmack Papers. lib.washington.edu. Процитовано 5 червня 2008.