Кей Френсіс

Френсіс, уроджена Катаріна Едвіна Гіббс, народилася 13 січня 1905 року в Оклахома-Сіті. Її мати, Кетрін Гіббс, була актрисою і власницею мережі акторських шкіл. Вихована в релігійній сім'ї Френсіс в юності навчалася у кількох католицьких школах, а після вступила в одну з акторських шкіл матері, яка знаходилася в Нью-Йорку. Там же у віці 17 років Кей вийшла заміж за заможного бізнесмена з Массачусетсу. Шлюб виявився недовгим і через три роки вони розлучилися. Після цього Кей деякий час жила в Парижі, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком атлетом Біллом Гастоном.

Після повернення в США Френсіс вирішила піти по стопах матері і стати актрисою. Її театральний дебют відбувся в п'єсі «Гамлет» на Бродвеї в листопаді 1925 року. Після цього Френсіс протягом двох років гастролювала з однієї з театральних труп по містах США, а в 1927 році знову повернулася на Бродвей в п'єсі «Злочин», де разом з нею грала молода тоді актриса Сільвія Сідні.

Після розлучення з Гастоном Кей стала зустрічатися зі світським плейбоєм Аланом Райаном-молодшим., заради якого вона була готова кинути кар'єру і присвятити себе їх майбутньої сім'ї. Але цього їй не вдалося і через пару місяців вона знову з'явилася на Бродвеї в п'єсі Венера. У 1928 році, під час виступі в п'єсі Великий Елмер, Френсіс познайомилася зі знаменитим актором Уолтером Х'юстоном, який порекомендував їй почати кар'єру в кіно. Кей прислухалася до його поради і через рік дебютувала на нью-йоркській студії «Paramount» у фільмі «Кокосові горіхи».

З Мітці Мейфейер в роки Другої світової

До того часу нью-йоркські кіностудії стали переміщатися в Голлівуд і Френсіс Кей, поряд з багатьма кінозірками, такими як Гамфрі Богарт, Барбара Стенвік і Алін Макмагон, також переїхала в Каліфорнію. Там, за досить короткий термін, Френсіс домоглася успіху в кінокар'єрі, ставши однією з найбільших зірок початку 1930-х років, а також однією з найбільш високооплачуваних актрис США. В цей період вона знялася в таких фільмах, як «Неприємності в раю» (1932), «Сінара» (1932), «Мандрівка в один бік» (1932), «Новий світанок» (1937) та багатьох інших. Відмінною рисою Кей став її дефект мови: вона не вимовляла звуки «r» і «l», вимовляючи їх як «w»[4], через що отримала прізвисько «Wavishing Kay Fwancis». Її кар'єра пішла на спад наприкінці 1930-х років, коли у Френсіс виникли конфлікти з власниками деяких кіностудій.

Останнім фільмом, де у Кей була велика роль, яку вона отримала завдяки знаменитій актрисі тих часів Керол Ломбард, стала картина «Лише на словах» (1939). Після цього вона стала зніматися лише у другорядних ролях, з'явившись в таких фільмах як «Це побачення» (1940), «Маленькі чоловіки» (1940), «Тітка Чарлея» (1941) і деяких інших.

Під час Другої світової війни Френсіс багато гастролювала по військових базах США, а також відновила свою театральну кар'єру, яка тривала недовго, і в 1948 році Кей припинила акторську діяльність.

Крім двох шлюбів у 1920-ті роки, Френсіс ще тричі була заміжня, і всі три шлюби закінчуються розлученням. Наступні роки життя Кей прожила тихим життям у своїй квартирі на Мангеттені. У 1966 році у неї було діагностовано рак грудей і незважаючи на мастектомію хвороба не вдалося зупинити. Френсіс Кей померла в Нью-Йорку 26 серпня 1968 року у віці 63 років.

• 1929 — Кокосові горішки — Пенелопа
• Небезпечні повороти (1929) — Зара Флінн
• Ілюзія (1929) — Зелда Пакстон
• Вулиця удачі (1930) — Алма Марсден
• Військовий парад (1930) — Кармен
• Лотерея (1930) — Гвен
• Неприємності в раю (1932) — Мадам Мариэтт Колі
• Сінара (1932) — Клеменсі Варлок
• Подорож в одну сторону (1932) — Джоан Еймс
• Новий світанок (1937) — Джулія Ештон Уистер
• Перша леді (1937) — Люсі Чейз Вейн
• Лише на словах (1939) — Мейд Вокер
• Це побачення (1940) — Джорджія Дрейк
• Маленькі чоловіки (1940) — Джо Марч
• Тітка Чарлея (1941) — Донна Лючія
• Завжди в моєму серці (1942) — Марджорі Скотт

• Кей Френсіс на сайті Internet Broadway Database (англ.)