Керченське водосховище

Будівництво велося у западині хребта Кам'янистий, через який утворився яр Тоганаші за проектом інституту «Укрдіпроводгосп» з жовтня 1971 року по квітень 1975 роки як частина першої черги Північно-Кримського каналу. Наповнення розпочалося 5 травня 1975 року, коли була включена в роботу найпотужніша насосна станція № 3 Північно-Кримського каналу. При цьому було затоплено ділянку Кімерійського вала.

У червні 1979 року каскад водосховищ було розширено до трьох: Фронтове — Зеленоярське — Станційне.[1]

Протягом 39 років водосховище заповнювався водами Дніпра. В 2014 році для заповнення стали використовувати води кримської річки Біюк-Карасу, в 2015 році — артезіанські водозабори на півночі Криму.

У січні 2015 року об'єм води знизився до 5,15 млн м³[2], але за рахунок зимового перекидання води по Північно-Кримському каналу запаси вдалося заповнити. З січня по травень 2015 року через Білогірське і Тайганське водосховища було подано 9,1 млн м³.[3] До серпня з початку 2015 року було подано 14 млн м³.[4] 23 жовтня 2015 року об'єм води становив 10 млн м³, що на 0,5 млн м³ перевищувало значення на цю ж дату минулого року, при щодобовому забиранні в 41,8 тис. м³.[5] У перші дні швидкість закачування становить 400—500 тис. м³ на добу, але потім через зниження рівня води в каналі швидкість зменшується до 200 тис.[6]

У грудні 2016 року було проведено очищення водозабірної споруди від мулу.

У грудні посушливого 2018 року об'єм наповнення становив 4 млн м³.[7] Через реконструкцію НС-3 подача води на очисні споруди здійснювалася безпосередньо із Зеленоярського водосховища.

Водосховище є основним джерелом водопостачання міста Керч.

Гребля земляна завдовжки 572,5 м, заввишки - 25 м.

Водозабірна споруда тунельного типу з розміщенням вежі у водосховищі, пропускна здатність - 38,8 м³/с. Тунель прокладений в глинах і вапняках, довжина становить 279 м, діаметр 2124 мм, товщина залізобетонних стін - 30 см. Засувки перед входом в тунель дозволяють регулювати подачу води у водосховищі і на насосну станцію НС-4 Північно-Кримського каналу.

НС-4 подає воду на фільтрувальну станцію. Висота підйому становить 53 метри.[8]

Однією з проблем є підвищена каламутність води..[9] При нормі дві одиниці каламутність води що надходить на очисні споруди може досягати 35 одиниць..[10] Під час закачування води водопостачання Керчі може обмежуватися[10] або припинятися повністю[11].. На думку голови міста Керч окупаційної влади Святослава Брусакова підвищена каламутність води пов'язана з замулюванням Керченського водосховища і Північно-Кримського каналу.[10] Також підвищенню каламутності сприяє конструкція водозабору, який є придонним.[12]

Іншою проблемою є запах, який виникає при перегріванні води і масової загибелі молюска Dreissena polymorpha. Перегрівання найімовірніше у липні, а сам молюск живе не тільки у водосховищі, але і у магістральному водогоні від водосховища до фільтрувальної станції.[13]

У січні 2016 року ГПК становив 36,63 мг/л, що перевищувало ХСК у 2,4 рази і було непрямою ознакою органічного забруднення води.[14]

Закачування води здійснюють за допомогою насосної станції № 3, що є найпотужнішою на Північно-Кримському каналі.

Насосна станція побудована в 1975 році на 369 км каналу.[15] Для безперебійної роботи НС-3 на завершальному ділянці каналу було побудовано Зеленоярське водосховище. Три насоси 52В-11б наводяться в роботу трьома електродвигунами ВДС 325/49-16 потужністю по 4,8 МВт і продуктивністю 4,7 м³/с.[15] Робоча напруга — 10 кВ.[16] Виробник — «Уралмаш».[16] Висота підйому — 67 м.[16]

Як правило в роботу запускається один агрегат, який за добу закачує в водосховище близько 400 тис. м³..[16]До 2015 року за 40 років роботи об'єм перекачування води склав 1,7 км³.[15] В 2015 році насосною станцією № 3 було подано 20,5 млн м³.[17]

На водосховище і на міську фільтрувальну прямує один водогін, напрямок подачі води регулюється засувками..[18]

В 2018 році завершено технічне переозброєння НС № 3 і реконструкція напірних трубопроводів для подачі води у водосховищі.[19]