Кешкек

Приготування кешкеку задокументовано в Ірані й Сирії ще в XV столітті, і до цього часу страва популярна серед іранців всього світу. Витоки цієї страви ведуть до курту, який в ХVI — XVIII століттях в Ірані змішували з пшоняним чи ячмінним борошном і м'ясом в рівних частинах[2]. Кешкек — традиційна страва для весільного сніданку в Туреччині. Під назвою κεσκέκ, κεσκέκι и κισκέκ він відомий як святкова страва на Лесбосі[3] і Самосі, а також серед понтійських греків[4] і в Епірі. На Лесбосі кешкек готувався літніми ночами, коли забивають обрядового бика, після цього його м'ясо використовують для приготування, а наступного дня страву їдять з пшеницею. Кешек має назву haşıl на північному заході і в Середній Анатолії в Туреччині. В Туреччині й Ірані цю традиційну страву люблять і часто споживають під час релігійних свят, на весіллях та похоронах. Кешек дуже схожий на армянську страву під назвою харіса. Слов'янське слово каша, можливо, запозичене із перського кишик[5] або слова можуть бути спільнокореневими зі санкскритським словом кашая, що означає цілющий напій.

• Françoise Aubaile-Sallenave, «Al-Kishk: the past and present of a complex culinary practice», in Sami Zubaida and Richard Tapper, A Taste of Thyme: Culinary Cultures of the Middle East, London and New York, 1994 and 2000