Лесбос

Ле́сбос (грец. Λέσβος) грецький острів у північно-східній частині Егейського моря, поблизу малоазійського узбережжя Туреччини. Належить до периферії Північні Егейські острови, ному Лесбос. Рельєф гірський, покритий чагарниками і лісами; найвища точка — гора Лепетімн (968 м). На острові розташований кам'яний ліс — одне з найбільших скупчень скам'янілих дерев у світі. Має багато зручних бухт, термальні джерела. Існують маслинові гаї (понад 900 тисяч дерев), здійснюється вирощування цитрусових, тютюну, рибальство, розробки мармуру. Головне місто Мітіліні, друге за величиною — Мітімна. Відомий як батьківщина давньогрецької поетеси Сапфо, що оспівувала кохання між жінками; від назви острова походить явище лесбіянства. Згідно з «Іліадою» Гомера входив до так званого Пріамового царства. Від 50 до н.е. став частиною Риму. У середньовіччі належав Східній Римській (Візантійській) імперії. З середини XIV керувався генуезцями. Тривалий час перебував під Османами (14621912). Відійшов до Греції за результатами Першої балканської війни. Площа — 1633 км² (3-й за найбільший грецький острів, 7-й за величиною в середземноморському басейні). Населення — 90 643 чоловік (2001).

Лесбос
грец. Λέσβος

Карта
Географія
39°10′ пн. ш. 26°20′ сх. д.
Місцерозташування Егейське море
Акваторія Егейське море
Площа 1 632,819  км² 
Найвища точка 968 м
Країна
Греція
Регіон ном Лесбос
Адм. одиниця Північні Егейські острови
Lesbos Regional Unitd
Населення 90 643 (2001)
Вебсайт www.lesvos.gr
Лесбос
Лесбос (Греція)

 Лесбос у Вікісховищі

Назва

  • Ле́сбос (дав.-гр. Λέσβος, Lésbos, «лісистий») — антична грецька назва, ймовірно, хетського походження.
  • Ле́свос (грец. Λέσβος, Lésvos) — візнатійська, новогрецька назва.
  • Мітілене, або Мітіліні — альтернативна назва за головним містом.
  • Міділлі (осман. مدللى, Midilli) — турецька назва острова у 1462—1912 роках.
  • Острів поетів — місцева поетична назва[1].
  • Смарагдовий острів

Географія

Лесбос розташований на східному краю Егейського моря. На півночі і сході він наближений до турецького узбережжя, від якого відділений Едремітською затокою і Мітіленською протокою. Найвужча ширина протоки становить 5,5 км.

Обриси острова загалом нагадують трикутник, який порізанай Каллонійською затокою на півдні і Герською затокою на південному сході.

Рельєф Лесбоса гористий. Більшість гір покрита густим лісом, за що острів отримав назву «Смарагдового». Найвищі точки — північна гора Лепетімн (968 м) і південна гора Олімп (967 м).

Про вулканічне походження острова свідчать затоки і деякі термальні джерела.

Лесбос мажа багату флору: 11 млн оливкових дерев займають 40% площі острова; 20% становлять середземноморські сосни, каштани, дуби, середземноморські чагарники і луки. На острові розташований кам'яний ліс — одне з найбільших скупчень скам'янілих дерев у світі.


Історія

Античність

Острів почав заселятися ще у XXXV до н. е. — невідомим народом лелагів. Дослідження виявило важливе місто Термі часів ранньобронзової доби (3200-2400 до н. е.) з 5 послідовними фазами. Близько 2400/2350 до н. е. місто з невідомих причин було залишено. Можливо внаслідок загроз представників мінойської культури. Поселення знову заселено в середньообронзову добу (2000—1300 до н.е). Фази Термі-I-II є часи незалежного міста-держави. Наступна фаза пов'язана з першими фазами Трої. В фазі III лесбоська (термійська) археологічна культура схожа з троянською культурою, про що свідчать основні типи кераміки та види ремісничих знарядь.

У XIV—XIII ст. Лесбос був частиною Країни річки Сеха, васала Хеттського царства. У хеттів Лесбос відомий був як Лацпа. В цей час на Лесбосі розташовувалося якесь важливе святилище божества (в хеттський джерелах відоме як бог Лацпи), до оракулу якого зверталися правителя Малої Азії, навіть хеттські царі.

У XIII ст. до н. е. на місці Термі державою Аххіява було створено створено власну факторію (звідси власне ім'я термі), що співзвучно з міфом про Макарея. Водночас висувається версія, що вторгнення ахейців до Трої (Вілуси) почалося з Лесбоса. За іншою версією острів як важливий стратегічний та економічний центр став місцем боротьби Аххіяви, хеттів та Вілуси.

З кінця XIII ст. до н.е. ахейці починають здійснювати напади на острів. Десь у 1190-х роках до н.е. відбуваються походи з метою захоплення Лесбосу. За легендою їх очолив Пенфіл, син Ореста, царя Аргосу. Тому в подальшому царський рід на острові став зватися Пенфілідами. До 870 р. до н. е. острів входив в царство Міноса II, царя Критського. В цей час відбувається асиміляція ахейцями місцевої культури. Близько 620 року до н.е. царську владу Пенфілідів було повалено. Деякий час тут володарювали тирани Меланхр і Мірсил. За цим відбувалася боротьба аристократичних родів, поки владу не встановив Піттак. 550 року до н.е. Лесбос опинився у складі перської держави Ахеменідів.

В 336 до н. е. Лесбос входив до царства Александра Македонського. В 50 р. до н. е. Гай Юлій Цезар захопив Грецію і на острів почали звозити ворогів Цезаря.

Лесбос — один із центрів старогрецької культури.

За часів давньогрецької Афінської держави, з виноградників острова виготовлялося найкраще вино, атрибут симпосіїв заможних афінян.

Середньовіччя. Новий і новітній час

Персоналії

Сапфо (1904, Годвард).

У поп-культурі

Відеоігри

Примітки

Література

  • Gregory, Timothy E. Lesbos // The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press, 1991. p. 1219.
  • Kaldellis, A. Lesbos in Late Antiquity: Live Evidence and New Models for Religious Change // Archaeology and History in Roman, Medieval and Post-medieval Greece. Ashgate, 2008, pp. 155–167.
  • Koder, J. Lesbos // Lexikon des Mittelalters. München/Zürich: Artemis & Winkler, 1991, Band 5.
  • Географический энциклопедический словарь. Москва, 1989, С. 280.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лесбос

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.