Киз-Куле

Киз-Куле — середньовічний феодальний замок-фортеця, пам'ятка археології національного значення [1] [2]

Киз-Куле
залишки Киз-Куле
44°37′01″ пн. ш. 33°44′09″ сх. д.
Тип	пам'ятка
Статус спадщини	Державний реєстр нерухомих пам'яток України і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Україна
Розташування	Республіка Крим Автономна Республіка Крим
Ідентифікатори й посилання
Киз-Куле (Автономна Республіка Крим)
Киз-Куле у Вікісховищі

На північний захід від Ескі-Кермена на плато сусіднього мису стоїть башта з воротами — залишки замку Киз-Куле (Дівоча башта). Киз-Куле — це характерний середньовічний феодальний замок-фортеця. Попереду вежі був неглибокий рів, переїжджали через нього перекидним мостом, до якого з півдня вела дорога. І рів, і дорога були вирубані у скелі.

Замок Киз-Куле виник, швидше за все, після руйнування оборонних споруд Ескі-Кермен, тобто не раніше X–XI ст. У 1933 році всередині фортеці велися розкопки. Близько вежі розкриті рештки одноапсидної каплиці XI–XIII ст. із гробницями в ній. Тоді ж археологи встановили, що фортеця Киз-Куле в XIV ст. загинула від пожежі. Залишилася тільки башта, овіяна поетичними легендами і переказами.

З ущелини західніше Киз-Куле до башти веде стежка з вирубаними у скелі сходами. Ущелина ця обжита людиною ще з прадавніх часів. На початку ущелини і в її західному відрозі виявлені сліди стоянок кам'яної доби. Було тут поселення і в середньовіччя. У навколишніх ущелині скелях багато природних і штучних печер.

В одній зі скель на південній околиці ущелини була висічена невелика церква, у ній збереглися фрагменти фрескового живопису XII–XIV ст. У літературі її називають Храмом Донаторів. Можливо, і храм, і село в ущелині колись належали господарям Киз-Куле. «Донатори», або дарувальники, тобто люди, на чиї гроші побудований храм, колись були тут місцевими князями.

Йти, точніше, повзти, чіпляючись за коріння дерев треба майже вертикальною стіною, покритою до того ж сипучим ґрунтом. Але коли долаєш цю стіну, опиняєшся на скельному підвищенні, з якого проглядалася вся долина.

Храму не видно, хоча він прямо перед вами. Маленька печерка у скелі, незвичайно чиста і акуратна, з вівтарем — випиляним з каменю піднесенням. На стінах збереглися фрески — на центральній стіні зображення самих донаторів — чоловіка з дружиною, біля вівтаря — зображення Христа, на стелі — ще якісь зображення.