Кисельов Микола Миколайович (астроном)

Народився 1942 року в Куйбишевській області РСФСР. 1966 закінчив матиматико-механічний факультет Ленінградського державного університету за спеціальністю «Астроном»[2]. Від 1966 працював в Інституті астрофізики Академії наук Таджикистану, да в 1977—1992 завідував відділом змінних зір. В 1991—1994 працював в Інститутіті аерономії Товариства імені Макса Планка в Німеччині. В 1994—2005 був старшим науковим співробітникм в НДІ астрономії Харківського університету. Від 2005 працював в Головній астрономічній обсерваторії НАН України, був завідувачем відділом експериментальної астрофізики та оптики атмосфери[3].

1982 захистив кандидатську дисертацію за темою «Поляриметричні та фотометричні дослідження комет», а 2003 — докторську дисертацію за темою «Розсіяння світла на пилових частинках комет, астероїдів і навколозоряних оболонок: спостереження та інтерпретація»[2].

Кисельов першим відкрив негативну поляризацію випромінювання комет і розділив комети на дві таксономічні групи — пилові й газові. Знайшов зміни поляризації випромінювання об'єктів Гербіга — Аро внаслідок розсіювання світла на пилинках навколозоряних дисків. Також бів співавтором відкриття поляризаційного опозиційного ефекту астероїдів типу E. В 1982—1987 був координатором радянської програми досліджень комети Галея[2].

• Державна премія України в галузі науки і техніки (2010)[1]
• На честь науковця названо астероїд 4208 Кісельов.

• Бакіров В. С. (ред.). Кисельов Микола Миколайович // Професори Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. — С. 138. — 700 прим.
• Кисельов Микола Миколайович, Енциклопедія сучасної України