Київський коледж зв'язку
Київський коледж зв'язку — провідний навчальний заклад України, один із найстаріших, що готують фахівців рівня молодшого спеціаліста для компаній ІТ галузі.
| коледж | ||||
| Київський коледж зв'язку | ||||
 Київський коледж зв'язку | ||||
| 50°26′40″ пн. ш. 30°30′35″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Місто | Київ | |||
| Засновано | 1921 | |||
| Вебсайт: | sites.google.com/view/kkz | |||
| ||||
За роки існування коледжу на денному та заочному відділеннях станом на 2021 рік підготовлено більше як 72 000 фахівців, в т.ч більше як 1200 фахівців для 113 країн світу.
Напрями освіти
Освітню діяльність коледж здійснює за напрямами: телекомунікації, комп'ютерна інженерія, менеджмент, економіка і підприємство.
У коледжі створено 26 лабораторій і 17 кабінетів.
В 2010-х у коледжі запроваджена підготовка за такими освітніми програмами як системи та мережі мобільного зв’язку, розробка програмного забезпечення, безпека інформаційно-комунікаційних систем.
З 2020 року в коледжі розпочато роботу з підготовки фахівців для створення та впровадження цифрових технологій, зокрема Інтернет речей, роботизація та кіберсистеми, штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні та мобільні технології, біометричні, квантові технології, технології ідентифікації, блокчейн.
Історія
1921 року в Києві був створений навчально-курсовий комбінат зв’язку, у складі якого того ж року відкрився Київський технікум зв’язку. Технікум не мав власної будівлі, заняття проводилися приміщеннях правління контори колишнього власника цукрових заводів М. Терещенка, по вулиці Гімназичній, 5 (нині – вулиця Леонтовича). Пізніше технікум був перейменований у політехнікум.
В 1941-1943, під час Німецько-радянської війни будівля по вулиці Леонтовича, 5 була напівзруйнвана. З середини 1946 почалась її відбудова. Тоді керував політехнікумом Віктор Григорович Старинський. Навчання відновилося 7 лютого 1947 року. Було набрано 200 учнів на три відділення: радіозв’язку, проводового електрозв’язку, поштового зв’язку.
З 1961 року у Києві технікум став першим першими серед професійно-технічних закладів, де навчалися іноземні студенти.
1991 року політехнікум зв’язку був перетворений у вище професійне училище з назвою «Київський коледж зв’язку» і підпорядкований Державному комітету зв’язку України. З 2004 року технікум перепідпорядкований Міністерству транспорту і зв’язку України, а з 2012 року — Міністерству освіти і науки України.
Відомі учні
- Воллернер Наум Пилипович (навчався з 1927 по 1931) – вчений у галузі радіотехніки, доктор технічних наук, професор.
- Максимцов Ростислав Семенович (закінчив політехнікум зв’язку в 1931) — український звукооператор..
- Висоцький Семен (навчався в 1931/1932) — батько актора, поета і співака Володимира Висоцького
- Марінчук Олексій Михайлович – перший президент ЗАТ «УТЕЛ»,
- Скляренко Сергій Миколайович – директор Київської міської дирекції «Укрпошта»,
- Лісовенко Микола Іванович – директор Київської обласної дирекції «Укрпошти»,
- Ненько Леонід Федорович – директор Дирекції оброблення та перевезення пошти,
- Топєхіна Людмила Арсентіївна – директор Центральної міжнародної та міжміської телефонно-телеграфної станції, голова об’єднаної профспілки працівників ПАТ «Укртелеком»,
- Бойко Віктор Михайлович – начальник Центру міжнародного та міжміського телебачення,
- Монахов Сергій Юрійович – начальник апаратно-студійного комплексу Національної телекомпанії України та багато інших.
Відзнаки
В 2011 за результатами щорічного рейтингу «Quality Education» коледж увійшов до п'ятірки кращих вищих навчальних закладів I—II рівня акредитації та є провідним серед технічних коледжів України (попереду Київського коледжу зв'язку: Фінансово-правовий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Коледж Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова та Донецький економічний технікум).
Посилання
- http://kkz.net.ua/ Офіційний сайт