Максимцов Ростислав Семенович
Максимцов Ростислав Семенович (17 березня 1912, Київ — 2 серпня 1988, Київ) — радянський український звукооператор. Нагороджений медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.
| Максимцов Ростислав Семенович | |
|---|---|
| Дата народження | 17 березня 1912 |
| Місце народження | Київ, Російська імперія |
| Дата смерті | 2 серпня 1988 (76 років) |
| Місце смерті | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР |
| Alma mater | Київський коледж зв'язку (1931) |
| Професія | звукооператор |
| Членство | Національна спілка кінематографістів України |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0538800 |
Життєпис
Народився в родині службовця. Закінчив Київський політехнікум зв'язку (1931).
З 1932 р. працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка: радіотехніком, конструктором цеху звукотехніки, начальником звукотехнічної лабораторії; з 1953 р. — звукооператором.
Був членом Спілки кінематографістів України.
Фільмографія
Оформив стрічки:
- «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (1953),
- «Наші чемпіони» (1954),
- «„Богатир“ іде в Марто» (1954),
- «Зірки на крилах» (1955),
- «300 років тому…» (1956),
- «Пропав безвісти» (1956),
- «Партизанська іскра» (1957),
- «НП. Надзвичайна подія» (1958, 2 а),
- «Млечна путь» (1959),
- «Спадкоємці» (1960),
- «За двома зайцями» (1961),
- «У мертвій петлі» (1962),
- «Їхали ми, їхали...» (1963),
- «Наймичка» (1963),
- «Сон» (1964),
- «Перевірено — мін немає» (1965),
- «На самоті з ніччю» (1966),
- «Втікач з «Янтарного»» (1968),
- «Експеримент доктора Абста» (1968),
- «В'язні Бомона» (1970),
- «Олеся» (1971),
- «Випадкова адреса» (1972),
- «Весілля» (1974),
- «Хвилі Чорного моря» (1975, у співавт.),
- «Припустимо — ти капітан...» (1976) та ін.
Посилання
Література
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.99.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.