Клан Кіркпатрік

Клан Кіркпатрік (шотл. — Clan Kirkpatrick) — клан Гілпатрік — один з кланів рівнинної частини Шотландії — Лоуленду. Є багато варіантів написання назви клану. На сьогодні клан не має визнаного герольдами Шотландії та лордом Лева вождя клану, тому цей клан називається в Шотландії "кланом зброєносців. Крім того багато хто вважає цей клан септою клану Дуглас, інші вважають, що цей клан — септа клану Колкагун.

Гребінь клану Кірпатрік.
Герб вождів клану Кірпатрік.
Замок Клозбурн.

Гасло клану: I mak sikkar — Я переконаюся

Землі клану: Дамфрісшир

Історична резиденція вождів клану: Замок Клозбурн (шотл. — Closeburn Castle)

Союзні клани: Брюс, Дуглас, Кемпбелл

Ворожі клани: Комін, Ліндсей, Чартеріс, Каррутерс, Ірвін

Історія клану Кіркпатрік

Походження клану Кіркпатрік

Клан бере свою назву від церкви святого Патріка в приході Клозебурн в Дамфрісширі, Шотландія. Буквальний переклад назви клану — «церква Патріка». Згідно історичної традиції клан Кіркпатрік полодіє землями Клозбурн з ІХ століття.

Вперше в історичних документах клан Кіркпатрік згадується в ХІІ столітті: в грамотах щодо земельної власності клану Брюс згадується Івон де Кіркпатрік (гельск. — Ivone de Kirkpatrick). Цей же Івон де Кірпатрік отримав від короля Шотландії Олександра ІІ королівську грамоту, що підтверджувала його право володіти землями.

XIV століття — війна за незалежність Шотландії

Роджер Кіркпатрік служив Роберту Брюсу, коли той убив Джона Червоного Коміна — вождя клану Комін в церкві в Дамфрісі. Коли відбулася сутичка в церкві, там був і Джон Комін і Роджер Кіркпатрік. Робер Брюс думав, що під час сутички вбив їх обох і з вигуком вибіг з церкви. В цей час Роджер Кіркпатрік вихопив закривавлений кинджал, яким був вбитий Джон Комін з вигуком: «Ай мак сіккар!» — «Я переконаюся!» Ці слова стали девізом клану і записані на гребені клану. У 1314 році Кіркпатрік був відправлений з посольством до Англії з сером Ніл Кемпбеллом. У нагороду за цю місію клан Кірпатрік отримав землі Редбург. Сер Роджер Кіркпатрік відзначився в 1355 році, коли він взяв штурмом замки Керлаверок та Далсвінтон, як на той час захопили англійські війська. У 1357 році Кіркпатрік був убитий його родичем — сера Джеймсом Ліндсей з клану Ліндсей під час приватної сварки. Титул вождя клану успадкував племінник сер Томас Кіркпатрік, який, що в 1409 році отримав від Роберта Стюарта — герцога Олбані титул барона Клозбурн та Редбург.

XVI—XVII століття

У 1526 році виникла ворожнеча з кланом Чартеріс Клану. Про це є записи в книгах кримінального судочинства Піткерна, Шотландія. Джон Чартеріс Еймісфілд, разом зі своїм братом і двома синами були звинувачені у вбивстві Роджера Кіркпатріка та його сина Олександра Кіркпатріка в березені 1526 року.

У 1542 році онук сера Томаса Кіркпатріка — інший сер Томас Кіркпатрік був узятий в полон в битві під Солвей-Моссом. Майно клану усмпадкувалося його двоюрідним братом. У 1685 році сер Томас Кіркпатрік Клохбурн отримав титул баронета Нової Шотландії за підтримку короля Англії та Шотландії Карла I під час громадянської війни. Особняк, що був побудований І баронетом згорів у пожежі. IV баронет Кіркпатрік — сер Джеймс Кіркпатрік продав маєтки Клозбурн (о, як він міг!).

У 1563 році Джон Каррутерс Гавмайнс з клану Каррутерс був звинувачений разом з Едвардом Ірвіном Боншоу — вождем клану Ірвін в нападі на клан Кіркпатрік та його землі Клозбурн та в вбивстві людей з клану Кіркпатрік.

Вільям Кіркпатрік, що з гілки Кіркпатрік Конхех був купцем в Малазі (Іспанія), він одружився зі стршою дочкою бельгійського барона. Його правнучка — Ежені де Монтіхо, стала імператрицею Франції, коли вона одружилась з Наполеоном III.

Замки клану Кірпатрік

  • Замок Клозбурн (шотл. — Closeburn Castle) — замок був головною резиденцією вождів клану Кірпатрік.
  • Замок Токхорвальд (шотл. — Torthorwald Castle)
  • Замок Тайнрон Дун (шотл. — Tynron Doon) — замок був місцем зустрічі вождя клану Кірпатрік та Роберта Брюса, що залишився там після вбивства Джона Комина.

Джерела

  • Way, George and Squire, Romily. (1994). Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). pp. 411—412.
  • Coventry, Martin. (2008). Castles of the Clans: The Strongholds and Seats of 750 Scottish Families and Clans. pp. 315. ISBN 978-1-899874-36-1.
  • Way, George and Squire, Romily. (1994). Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). pp. 100—101.
  • Way, George and Squire, Romily. (1994). Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). pp. 370—371.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.