Клара Віхман

De theorie van het syndikalisme, Дизайн Тео ван Дусбург (1920).

Хоч Віхманн народилася в Гамбурзі, частину свого життя вона провела в Нідерландах. Дочка Артура Віхмана, професора університету мінералогії та геології разом з Йоханою Терезою Генрієтою Зейз (1852-1938), має брата художника Еріха Віхмана (1890-1929). У 1902 вивчала філософію і твори Георгія Гегеля. У 1903—05 вивчала право.

Будучи студенткою, Клара Віхманн брала активну участь у феміністському русі Comité Misdaad en Straf, де також брав участь Хендрік Ебо Касперс. З 1908 була активна в феміністському русі і в 1918 році стала анархістом. У 1917 році вона познайомилася з Йонасом "Джо" Бенджаміном Мейером (1895–1969), з яким вона одружилася в 1921 році. Мейєр відмовився служити в Першу світову війну і був відправлений у в'язницю. За цей час Віхман написала йому багато листів. Віхман і Мейер були близькими друзями з голландським анархістом Альбертом де Йонгом і Бартом де Лігтом (з яким вона та інші сформували «Bond van Revolutionair Socialistische Intellectuelen» в 1919 році).

Вона була активною в анархістських, антимілітаристських і феміністичних рухах, насамперед через її публікації. Вона написала багато статей, які надзвичайно критично висвітлювали систему кримінальної юстиції. Вперше вона написала на цю тему в 1912 році в своїй дисертації 'Beschouwingen over de historische grondslagen der tegenwoordige omvorming van het strafbegrip' (Лейден, 1912). При цьому вона виступала за скасування ідеї каральної справедливості як керівного принципу кримінального права. У 1919 році вона створила "Комітет проти існуючих концепцій злочинності і покарання". 21 березня 1920 року вона написала найвідоміше есе "Злочин, покарання і суспільство" В цій лекції вона висунула твердження, що злочинність походить від соціальної несправедливості і вона вважає, що більшість «злочинів» зникне з рівними соціальними відносинами.

Клара Віхман

Клара Віхманн померла в 36 років, через кілька годин після народження дочки Хетті Клари Пасшер-Мейер (1922–2012). Йонас Мейер продовжував публікувати її роботи після смерті і написав "скетч" про її життя. Хоча за віросповіданням він атеїст, проте був євреєм за походженням і пережив Другу світову війну, сховавшись в Амстердамі. Хетті Клара пережила війну і допомогла приховати єврейську сім'ю в Лейдені під час співпраці з опором. Після війни вона стала лікарем і до самої смерті продовжувала активно брати участь у публікації та архівуванні роботи її матері.[4] Інститут Клари Віхманн (1987–2004), що виступав за права жінок, називали на честь неї. Біографічна книга про Віхман Passie voor vrijheid, автор якої Еллі Смоленарс була опублікована в Амстердамі в 2005 році.

• Vrouw en Maatschappij. Verlag Bijleveld, Utrecht 1936
• Die Grausamkeit der herrschenden Auffassung über Verbrechen und Strafe. Verlag Der freie Arbeiter, 1922