Класифікація акцентуацій

Класифіка́ція акцентуа́цій — типологія акцентуацій характеру (особистості), розроблена тим чи іншим автором.

За час існування поняття «акцентуація» було розроблено декілька таких типологій. Перша з них (1968 рік) належить автору концепції, Карлу Леонгарду[1]. Наступна класифікація від 1977 року, що отримала широкіше визнання, була розроблена Андрієм Євгеновичем Личком і ґрунтувалася на класифікації психопатій П. Б. Ганнушкіна, виконаної в 1933 році[2].

Класифікація Леонгарда

Карл Леонгард виділив дванадцять типів акцентуації. За своїм походженням вони мають різну локалізацію.

До темпераменту, як природного утворення, Леонгардом були віднесені типи:

  • гіпертимний (Г) — бажання діяльності, гонитва за переживаннями, оптимізм, орієнтованість на удачу, авантюризм
  • дистимний (Дс) — загальмованість, підкреслення етичних сторін, переживання і побоювання, орієнтованість на невдачі
  • афективно-лабільний — взаємна компенсація рис, орієнтованість на різні еталони
  • афективно-екзальтований — наснага, піднесені почуття, уведення емоцій в культ
  • тривожний (Т) — боязкість, покірність
  • емотивний (Е) — м'якосердість, боязкість, співчутливість

До характеру, як соціально зумовленого утворення, він відніс типи:

  • демонстративний (Дм) — самовпевненість, пихатість, хвастощі, брехня, лестощі, орієнтованість на власне Я як на еталон
  • педантичний (П) — нерішучість, сумлінність, іпохондрія, страх невідповідності Я ідеалам
  • застрягаючий (Зс) — підозрілість, образливість, марнославство, перехід від підйому до розпачу
  • збудливий (Зб) — запальність, владність, педантизм, орієнтованість на інстинкти

До особистісного рівню були віднесені типи:

  • екстравертований
  • інтровертований
  • амбіверт

Варто звернути увагу на те, що поняття екстраверсії та інтроверсії, використані Леонгардом, найближче до уявлень Юнга: екстраверт за Леонгардом — це людина, що орієнтується на зовнішні, «об'єктивні» стимули, сприйнятливий до впливу середовища і зацікавлений у ньому, у той час, як інтроверт — орієнтований на свої «суб'єктивні» уявлення, непідвладний зовнішньому впливу і не зацікавлений в ньому[1]. Таке розуміння екстраверсії й інтроверсії не є єдино правильним — у психології існують й інші описи цих характеристик, наприклад, у Айзенка.

Класифікація за Личко

Гіпертимний

Гіпертимний (надактивний) тип акцентуації виражається в постійному підвищеному настрої й життєвому тонусі, нестримній активності й жадобі спілкування, в тенденції розкидатися і не доводити почате до кінця. Люди з гіпертимною акцентуацією характеру не переносять одноманітних обставин, монотонної праці, самотності та обмеженості контактів, неробства. Проте, їх відрізняє енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність, а гарний настрій мало залежить від обставин. Люди з гіпертимною акцентуацією легко змінюють свої захоплення, люблять ризик[2].

Циклоїдний

При циклоїдному типі акцентуації характеру спостерігається наявність двох фаз — фази гіпертимності та фази субдепресії. Вони не виражаються різко, звичайно короткочасні (1-2 тижні) і можуть перемежовуватися тривалими перервами. Людина з циклоїдною акцентуацією переживає циклічні зміни настрою, коли пригніченість змінюється підвищеним настроєм. При спаді настрою такі люди виявляють підвищену чутливість до докорів, погано переносять публічні приниження. Однак вони ініціативні, життєрадісні й товариські. Їх захоплення мають нестійкий характер, в період спаду проявляється схильність закидати справи. Сексуальне життя сильно залежить від підйому і спаду їх загального стану. У підвищеній, гіпертимній фазі такі люди вкрай схожі на гіпертимів[2].

Лабільний

Лабільний тип акцентуації має вкрай виражену мінливість настрою. Люди з лабільною акцентуацією мають багату чуттєву сферу, вони дуже чутливі до знаків уваги. Слабка їх сторона проявляється при емоційному відкиданні з боку близьких людей, втраті близьких і розлуки з тими, до кого вони прив'язані. Такі індивіди демонструють товариськість, добродушність, щиру прихильність і соціальну чуйність. Цікавляться спілкуванням, тягнуться до своїх однолітків, задовольняються роллю опікуваного[2].

Астено-невротичний

Астено-невротичний тип характеризується підвищеною стомлюваністю і дратівливістю. Астено-невротичні люди схильні до іпохондрії, у них висока стомлюваність при змагальній діяльності. У них можуть спостерігатися раптові афективні спалахи з незначного приводу, емоційний зрив в разі усвідомлення нездійсненності намічених планів. Вони акуратні і дисципліновані[2].

Сенситивний

Люди з сенситивним типом акцентуації дуже вразливі, характеризуються почуттям власної неповноцінності, боязкістю, сором'язливістю. Часто в підлітковому віці стають об'єктами насмішок. Вони легко здатні виявляти доброту, спокій і взаємодопомогу. Їхні інтереси лежать в інтелектуально-естетичної сфери, їм важливо соціальне визнання[2].

Психастенічний

Психастенічний тип визначає схильність до самоаналізу і рефлексії. Психастеніки часто вагаються при прийнятті рішень і не переносять високих вимог і тягаря відповідальності за себе й інших. Такі суб'єкти демонструють акуратність і розсудливість, характерною рисою для них є самокритичність та надійність. У них зазвичай рівний настрій без різких змін. У сексі вони часто побоюються зробити помилку, але в цілому їх статеве життя проходить без особливостей[2].

Шизоїдний

Шизоїдну акцентуацію характеризується замкненістю індивіда, його відгородженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати. Вони важко встановлюють емоційні контакти. Мають стабільні та постійні інтереси. Вельми небагатослівні. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями й фантазіями, які призначені тільки для «потішання» самого себе. Можуть проявляти схильність до вживання алкоголю, що ніколи не супроводжується відчуттям ейфорії[2].

Епілептоїдний

Епілептоїдний тип акцентуації характеризується збудливістю, напруженістю і авторитарністю індивіда. Людина з даним видом акцентуації схильна до періодів злобно-тужливого настрою, роздратування з афективними вибухами, пошуку об'єктів для зняття злості. Дріб'язкова акуратність, скрупульозність, допитливе дотримання всіх правил, навіть на шкоду справі, допікають оточення, педантизм зазвичай розглядається як компенсація власної інертності. Вони не переносять непокори собі й матеріальних втрат. Втім, вони ретельні, уважні до свого здоров'я і пунктуальні. Прагнуть до домінування над однолітками. У інтимно-особистісній сфері у них яскраво виявляються ревнощі. Часті випадки алкогольного сп'яніння з виявом гніву та агресії[2].

Істероїдний

У людей з істероїдним типом яскраво виражений егоцентризм і жага бути в центрі уваги. Вони слабо переносять удари по егоцентризму, відчувають страх викриття і боязнь бути осміяними, а також схильні до суїциду. Для них характерні завзятість, ініціативність, комунікабельність та активна позиція. Вони обирають найпопулярніші захоплення, які легко міняють на ходу[2].

Нестійкий

Нестійкий тип акцентуації характеру визначає лінь, небажання вести трудову чи навчальну діяльність. Дані люди мають яскраво виражену тягу до розваг, дозвільного проведення часу, неробства. Їх ідеал — залишитися без стороннього контролю і бути наданими самим собі. Вони товариські, відкриті, послужливі. Дуже багато говорять. Секс для них виступає джерелом розваги, сексуальне життя починається рано, почуття любові їм часто незнайоме. Схильні до вживання алкоголю й наркотиків[2].

Конформний

Конформний тип характеризується конформністю до оточення, такі люди прагнуть «думати, як усі». Вони не переносять різких змін, зламу життєвого стереотипу, позбавлення звичного оточення. Їх сприйняття вкрай ригідне і сильно обмежене їх очікуваннями. Люди з таким типом акцентуації доброзичливі, дисципліновані і неконфліктні. Їх захоплення і сексуальне життя визначаються соціальним оточенням. Шкідливі звички залежать від ставлення до них у найближчому соціальному колі, на яке вони орієнтуються при формуванні своїх цінностей[2].

Примітки

  1. Карл Леонгард. Акцентуированные личности = Akzentuierte Persönlichkeiten. — Берлін, 1976. — 328 с. — ISBN 3-437-10447-0.
  2. Личко Андрій Євгенович. Психопатии и акцентуации характера у подростков / Під ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. Санкт-Петербург : Речь, 2009. — 256 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-9268-0828-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.