Клаудіо Мерло

Народився 7 липня 1946 року в Римі. Вихованець місцевої юнацької команди «Тевере Рома», звідки 1963 року перейшов до академії «Фіорентини».

У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за головну команду «Фіорентини», в якій провів наступні одинадцять сезонів, взявши участь у 257 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «фіалок», був основним гравцем команди. За цей час двічі виборював титул володаря Кубка Італії, а в сезоні 1968/69 ставав чемпіоном Італії.

1976 року перейшов до міланського «Інтернаціонале», де провів два сезони, здобувши у розіграші 1977/78 свій третій Кубок Італії, після чого перейшов до друголігового «Лечче». Був замішаний у корупційний скандалі 1980 року, коли низка клубів і окремих гравців були звинувачені у договірних іграх та участі в тоталізаторах. Врешті-решт у 1982 році отримав покарання у вигляді відсторонення від футболу на півтора роки, яке після апеляції було скорочено до одного року. Попри це гравець, якому вже виповнилося 36 років, вирішив завершити кар'єру.

1969 року залучався до складу молодіжної збірної Італії (U-23). На молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах.

1969 року провів свою єдину офіційну гру у складі національної збірної Італії.

Протягом 1985–1988 років працював з молодіжними командами нижчолігових «Рондінелли» та «Ареццо».

Згодом тренував основну команду клубу «Сорсо», а 2006 року повертався до тренерської роботи, попрацювавши з «Імперією».