Корупційний скандал в італійському футболі (1980)

Корупційний скандал в італійському футболі 1980 року, відомий як Тотонеро-1980 (італ. Totonero 1980Totonero 1980) — перший в історії італійського футболу великий скандал, пов'язаний з договірними матчами.

23 березня 1980 року податкова поліція в Римі дізналася від двох продавців, Альваро Трінки і Массімо Кручиані, що деякі італійські футболісти здають матчі в обмін на великі грошові винагороди і навіть грають на тоталізаторах. В результаті розслідування з'ясувалося, що до організації договірних матчів були причетні клуби «Мілан», «Лаціо», «Перуджа», «Болонья», «Авелліно» (клуби з Серії A), «Таранто» і «Палермо» (клуби з Серії B).

Покарання

Клубам
  • Мілан (Серія A) — відправлений в Серію B[1]
  • Лаціо (Серія A) — оштрафоване на 10 мільйонів італійських лір, після апеляції відправлений в Серію B[1]
  • Авелліно (Серія A) — оштрафоване на 5 очок в сезоні 1980/1981
  • Болонья (Серія A) — оштрафована на 5 очок в сезоні 1980/1981
  • Перуджа (Серія A) — оштрафована на 5 очок в сезоні 1980/1981
  • Палермо (Серія B) — виправдане, після апеляції оштрафоване на 5 очок в сезоні 1980/1981
  • Таранто (Серія B) — виправдане, після апеляції оштрафоване на 5 очок в сезоні 1980/1981

Фізичним особам

Функціонери:

  • Феліче Коломбо, президент «Мілана» — довічно дискваліфікований
  • Томмазо Фабретті, президент «Мілана» — дискваліфікований на 1 рік

Гравці:

  • Стефано Пеллегріні («Авелліно») — дискваліфікований на 6 років
  • Массімо Каччіаторі («Лаціо») — дискваліфікований довічно, після апеляції термін скорочений до 5 років
  • Енріко Альбертозі («Мілан») — дискваліфікований довічно, після апеляції термін скорочено до 4 років
  • Бруно Джордано («Лаціо») — дискваліфікований на 1 рік і 6 місяців, після апеляції термін посилений до 3 років і 6 місяців
  • Ліонелло Манфредонія («Лаціо») — дискваліфікований на 1 рік і 6 місяців, після апеляції термін посилений до 3 років і 6 місяців
  • Карло Петріні («Болонья») — дискваліфікований на 3 роки і 6 місяців
  • Магідо Магеріні («Палермо») — дискваліфікований на 1 рік і 6 місяців, після апеляції термін посилений до 3 років і 6 місяців
  • Джузеппе Савольді («Болонья») — дискваліфікований на 3 роки і 6 місяців
  • Ліонелло Массімеллі («Таранто») — дискваліфікований на 1 рік, після апеляції термін посилений до 3 років
  • Лучіано Цеккіні («Перуджа») — дискваліфікований на 3 роки
  • Джузеппе Вілсон («Лаціо») — дискваліфікований довічно, після апеляції термін скорочено до 3 років
  • Паоло Россі («Перуджа») — дискваліфікований на 3 роки, після апеляції термін скорочено до 2 років[2]
  • Франко Кордова («Авелліно») — дискваліфікований на 1 рік і 2 місяці
  • Клаудіо Мерло («Лечче») — дискваліфікований на 1 рік і 6 місяців, після апеляції термін скорочений до 1 року
  • Джорджо Моріні («Мілан») — дискваліфікований на 1 рік
  • Стефано Кьоді («Мілан») — дискваліфікований на 6 місяців
  • П'єрджорджо Негрісоло («Пескара») — дискваліфікований на 1 рік, після апеляції термін скорочено до 5 місяців
  • Мауріціо Монтезі («Лаціо») — дискваліфікований на 4 місяці
  • Франко Коломба («Болонья») — дискваліфікований на 3 місяці
  • Оскар Даміані («Наполі») — дискваліфікований на 4 місяці, після апеляції термін скорочено до 3 місяців

Див. також

Примітки
  1. Italian FA under emergency rule, BBC Sport, 16 May 2006.
  2. UEFA target betting mob, Daily Mail, 2 December 2007.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.