Климентьєв Василь Петрович

Василь Петрович Климентьєв
Народився 10 січня 1943(1943-01-10) (79 років)
село Берека Первомайський району Харківської області, Україна
Помер 11 серпня 2010(2010-08-11) (67 років)
Громадянство  Україна
Національність українець
Місце проживання Харків
Діяльність журналіст
Знання мов українська
Посада головний редактор газети «Новий стиль»
Родичі батько Петро Климентієв
У шлюбі з Валентина Удовенко (цивільна дружина)
Зріст 170—172 см
Сайт noviystil.com.ua

Василь Петрович Климентьєв — український журналіст, головний редактор харківської газети «Новий стиль». Климентьєв зник 11 серпня 2010 року о 8:55 і його місцезнаходження досі невідоме[1]. Колеги вважають, що зникнення журналіста могло бути пов'язано з його професійною діяльністю.

Климентьєв позиціював себе як журналіст-розслідувач, який займається висвітленням тем, пов'язаних з корупцією в силових органах[1].

Розслідування зникнення

26 серпня 2010 року Президент України Віктор Янукович взяв справу про розшук зниклого редактора під особистий контроль[2].

1 вересня після допиту зник безвісти свідок у справі розслідування зникнення Климентьєва[3][4].

2 вересня слідчі група з Полтави та спецпідрозділ Беркут провели обшук в квартирі адвоката Климетьєва — В. Ісмайлова з метою вилучити документи, пов'язані з кримінальною справою дворічної давнини[5][6]. Результатом обшуку було вилучення усіх документів і комп'ютерів[5][6]. Згодом В. Ісмайлов зник безвісти[7].

25 листопада Європарламент у резолюції щодо України закликав українську владу ретельно розслідувати зникнення журналіста[8].

20 січня 2011 року розшук свідка перекваліфіковано в розшук підозрюваного, двічі засуджений екс-міліціонер в день зникнення запропонував передати Климентьєву певну інформацію[4].

У березні 2012 року МВС оголосило в розшук двох підозрюваних у викраденні Климентьєва — колишнього співробітника УБОЗ Андрія Козара та Дмитра Уварова[9]. У серпін 2012 року МВС оголосило про розкриття справи зникнення журналіста, а основним підозрюваним слідчі оголосили Андрія Козара, зауваживши, що він діяв зі спільником, ім'я якого оголошено не було[10]. У ході слідства замовники злочину не були встановлені[11].

Див. також

Примітки
  1. Грищенко, Олексій (16 червня 2010). Головний редактор харківської газети "Новий стиль" зник безвісти.Міліція порушила справу за статтею "вбивство". Status quo. Архів оригіналу за 14.04.2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  2. Президент України тримає під особистим контролем справу про розшук зниклого редактора харківської газети. Президент України. 20 серпня 2010. Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
  3. Зник свідок у справі харківського журналіста Климентьєва. Уніан. 1 вересня 2010. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014. «за словами заступника головного редактора газети «Новый Стиль»»
  4. Розшукуваний свідок у справі Климентьева - один із виконавців?. Уніан. 21 січня 2011. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 15 квітня 2014.
  5. Індюхова, Олександра (3 вересня 2010). Обшуки у квартирі адвоката зниклого журналіста. Німецька Хвиля. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  6. Войницький, Андрій (2 вересня 2010). Міліція проводить обшук у квартирі адвоката В. Климентьєва. Виявлено наркотики. Status Quo. Архів оригіналу за 15.04.2014. Процитовано 15 квітня 2014.
  7. Солонина, Євген (6 вересня 2010). Справа Климентьєва: свідки зникають, колеги ведуть власне розслідування. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
  8. Остапа, Світлана (29 січня 2010). Від Ґонґадзе до Климентьєва. Телекритика. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  9. Міліція назвала імена підозрюваних у причетності до зникнення журналіста Климентьєва. Український тиждень. 11 березня 2012. Процитовано 5 листопада 2019.
  10. Міліція заявляє про розкриття вбивства харківського журналіста Климентьєва. Український тиждень. 2 серпня 2012. Процитовано 5 листопада 2019.
  11. Лариса Салімонович (7 серпня 2012). Згубила професія?. Україна молода. Процитовано 5 листопада 2019.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.