Климишин Іван Тимофійович

Народився Іван Климишин у 1918 (за іншими даними, у 1919[1]) у с. Верещаки, нині Лановецького району на Тернопільщині в сім'ї малоземельного селянина.

Початкову освіту здобув у рідному селі. Згодом закінчив 7 класів Вишгородської школи, яка в той час називалась семінарією. За іншими даними навчався у Вишнівецькому ремісничому училищі[1] (чи ремісничій школі[2]).

Під час навчання у Вишнівецькому ремісничому училищі[1] в 1936 році вступив до ОУН, за що польська влада засудила його й ув'язнила у Кременецькій тюрмі, згодом — у Березі Картузькій. Після приходу більшовиків І. Климишин в листопаді 1939 нелегально перейшов кордон і навчався в розвідувальній школі у Німеччині. У липні 1941 разом з Вавринюком повернувся в рідні місця. Учасник похідних груп ОУН на схід України. В Києві у 1942 заарештований гестапо, але по дорозі до тюрми втік.

У середині 1942 р. направлений на Волинь під псевдом «Крук». У 1942—1943 роках Іван Климишин повітовий військовий референт ОУН Кременеччини[3]. Під його командуванням вже восени 1942 р. розпочала діяльність перша сотня УПА на Кременеччині, яка згодом стала основою Кременецького куреня.

Повстанці під його керівництвом провели низку акцій: у лютому 1943 р. розбили залогу Кременецької тюрми і випустила на волю в'язнів, через місяць цю акцію повторили; навесні 1943 р. на шосе Шумськ-Кременець розбили колону німецьких автомашин, здійснили переможні бої з окупантами у селах Огризківці на Лановеччині, Великі Бережці на Кременеччині, Великі Дедеркали на Шумщині.

Ось як подано в повстанському звіті інформацію про бої «Крука» від 11 червня до 10 липня 1943 року:

«За звітній час відділ Крука провів цілий ряд успішних акцій, котрі ще більше здеморалізували спокій ворога. Слід відмітити такі дії: 12.VI в с. Оришківці розбито шумський відділ німців, котрих заскочили під час пограбування ними села. З сторони німців 9 вбитих, кілька поранених, а решта втікла в паніці, гублячи по дорозі зброю. Зі сторони відділу один легко поранений…».

На Волині «Крук» став живою легендою. Його боївка дуже швидко переросла в сотню, сотня — в курінь. Вороги двічі нищили його табір (у 1943 р. — німці, у 1944 р. — більшовики).

Загалом на території північної Тернопільщини основними провідниками УПА були: «Еней» (Петро Олійник) — командир воєнної округи «Богун» та курінні «Кропива» (Василь Процюк) — шеф штабу УПА-Південь і «Крук» (Іван Климишин). У результаті діяльності керованих ними загонів велика частина території північної Тернопільщини перебувала під контролем повстанців.

Могила І. Климишина-Крука в с. Верещаки

Наприкінці грудня 1943 р. відділ командира І. Климишина («Крука») проходив через Тернопільщину з Волині рейдом у Кам'янець-Подільську область, по дорозі ведучи бої з німцями. Здійснено прорив німецького оточення коло с. Іванкова і вихід на Чортківщину та Заліщанщину. З метою пропаганди повстанці взяли із собою велику кількість літератури, виданої в підпільній друкарні ОУН в с. Озеряни Борщівського району.

Під час переходу лінії фронту 7 травня (за іншими даними, 7 квітня[1]) 1944 р. «Крука» вистежили зрадники. У Лопушненському лісі замаскований енкаведист вистрілив йому в спину. Тільки через півроку тіло «Крука» перепоховано сотнею «Морозенка» в рідних Верещаках.

За хоробрість і вміле командування бойовими частинами УПА Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) у 1948 році присвоїла йому посмертно звання поручника, нагородила Золотим Хрестом бойової заслуги 2-го класу.

Експозиція, присвячена «Круку», відкрита у колишньому штабі УПА, що в селі Антонівцях Шумського району.

Ганною Кичук про бойовий шлях повстанського командира видана книга під назвою «Розстріляна юність» (видавництво «Лілея», 2006 р.)[4].

Через зрозумілу конспірацію повстанців, а також через використання однакових псевд, досить часто виникає плутанина і змішування життя різних осіб з однаковими псевдами. Не уник цього й Іван Климишин. Через те, що його сплутали з іншим «Круком» (Богданом Федиком), який також був курінним і діяв практично на тій же території Тернопільщини, Івану Климишину «подарували» ще рік життя.[5] І деякі події, які відбулися вже з куренем Б. Федика, приписують куреню І. Климишина. Зокрема:

• 3-8 листопада 1944 — рейд відділу «Крука» по Кам'янець-Подільській області (Смотрицький, Дунаївський, Ярмолинський, Сатанівський райони). Цього разу противником уже були війська НКВС, з якими були бої 4 та 7 листопада.[6]
• 7 травня 1945 — бій сотні «Сірі Вовки» під Сосулівкою з 281-м полком НКВС, де власне і загинув курінний «Крук» (але не Климишин, а Федик) і завершення цього бою, коли сотня в складі 140 бійців, усе ж вирвалася з першого оточення, але 10 травня блокована з трьох боків військами НКВС і притиснута до високого берега Дністра, була вимушена прийняти останній бій. 20 бійців, які уціліли після цілоденного бою, останні кулі залишили для себе.[7]

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †
• Командири УПА

• Літопис УПА. Нова серія. — Київ — Торонто, 2010. — Т. 14. — С. 56. — ISBN 978-897431-18-4 (Canada), ISBN 978-966-2105-18-6 (Ukraine).
• Олещук І., Щербак Л. Климишин Іван Тимофійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 86. — ISBN 966-528-199-2.
• Пукач В., Олещук І. За свободу і соборність. Боротьба Української Повстанської Армії на Тернопільщині.

• Ю. В. Олійник. Український національно-визвольний рух в генеральній окрузі Волинь-Поділля (1941—1944).
• Спогади. Створилась Армія УПА.
• Воєнно-історичний форум. WWII та Другі визвольні змагання (1938—1945). УПА на Тернопільщині: ВО «Лисоня» і УПА-Південь.
• Квазиэнциклопедия.
• Олександр Вовк — «Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943—1946 pp.».
• Рейди Української Повстанської Армії (хроніка)
• Володимир Ковальчук. Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур.
• Ігор Олещук. Крилата слава легендарного «Крука».