Клод Лелюш

Клод Лелюш народився 30 жовтня 1937 року в Парижі. Починав як кінолюбитель, працював в документальному кіно і рекламі. У 13-річному віці отримав приз конкурсу дебютів на Каннському кінофестивалі. В 1956-му Клод Лелюш став автором репортажу про СРСР «Коли піднімається завіса», знятого ним прихованою камерою, який було куплено для показу на французькому телебаченні. Дебютна режисерська робота в повнометражному кіно — «Людська суть» (1961) — особливого успіху не мала.

У 1966 році Клод Лелюш зняв фільм «Чоловік і жінка», який приніс йому всесвітню славу та був удостоєний «Золотої пальмової гілки» Каннського фестивалю і двох «Оскарів» — за найкращий фільм іноземною мовою та найкращий оригінальний сценарій. Лелюш виступив як автор сценарію, режисер, продюсер а також оператор стрічки. Головні ролі виконали Жан-Луї Трентіньян та Анук Еме, а музику до фільму написав Френсіс Лей. Фільм є яскравим прикладом імпровізації під чутливим керівництвом режисера Клода Лелюша, який запросив двох не тільки талановитих, а й здібних, досвідчених акторів для роботи в такій манері. Йому вдалося знайти двох акторів хорошої театральної школи, які можуть вільно говорити в кадрі на будь-яку тему, як це роблять Жан Луї Трентіньян та Анук Еме[1].

У наступні роки Лелюш працює незалежним кінорежисером, знімаючи комерційні фільми силами власної кінокомпанії «Фільми 13» (фр. Les Films 13). Особливим успіхом у глядачів користувалися авантюрна комедія «Пригода — це пригода» (1972), кримінальна комедія «З новим роком!» (1973), детектив «Кіт і миша» (1975), драма «Другий шанс» (1976).

Фільм 1988 року «Улюбленець долі» отримує дві премії «Сезар» — за головну чоловічу роль (Жан-Поль Бельмондо) і за музику до фільму (Френсіс Лей). Знятий за мотивами роману Віктора Гюго фільм «Знедолені» (1995) був удостоєний американської премії «Золотий глобус» як найкращий фільм іноземною мовою.

Клод Лелюш вважається одним з найяскравіших представників французької «Нової хвилі» 1958—1962 років, — напрямку, який тяжів до імпровізаційного методу зйомки, головним чином на натурі, відображення на екрані «живого життя». «Нова хвиля» принесла на екрани незнані раніше людські типи, змінила уявлення про красу, про сучасне обличчя артиста, дало йому більше імпровізаційної свободи[2].

• 1966 — «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю («Чоловік і жінка»)
• 1967 — «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» («Чоловік і жінка»)
• 1967 — «Оскар» в категорії «Найкращий оригінальний сценарій» («Чоловік і жінка»)
• 1967 — Номінований на «Оскар» в категорії «Найкращий режисер» («Чоловік і жінка»)
• 1967 — Номінований на «Золотий глобус» в категорії «Найкращий режисер» («Чоловік і жінка»)
• 1976 — Номінований на «Оскар» в категорії «Найкращий оригінальний сценарій» («Все життя»)
• 1996 — «Малий золотий лев» і номінація на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю («Чоловіки, жінки: Посібник з експлуатації»)
• 1996 — «Золотий глобус» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» («Знедолені»)

Повний перелік нагород і номінацій Клода Лелюша — на сайті IMDB.

Культовим вважається фільм Клода Лелюша «Чоловік і жінка». Згадка про нього є у шкільній навчальній програмі 11 класу[3]

• Офіційний сайт (фр.)
• Стисла біографія (рос.) на сайті «Le Cinéma»