Кміт Леонід Олександрович
Леонід Олександрович Кміт (ім'я та прізвище при народженні — Олексій Олександрович Кміта; нар. 9 березня 1908, Санкт-Петербург — пом. 10 березня 1982, Москва) — радянський актор театру і кіно. Народний артист Російської РФСР (1968). Отримав широку популярність завдяки ролі Петьки у фільмі «Чапаєв».
| Кміт Леонід Олександрович | |
|---|---|
| Алексей Александрович Кмит | |
 | |
| Ім'я при народженні | Олексій Олександрович Кміта |
| Дата народження | 25 лютого (9 березня) 1908 |
| Місце народження | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Дата смерті | 10 березня 1982 (74 роки) |
| Місце смерті | Москва, СРСР |
| Поховання | Кунцевське кладовище |
| Громадянство |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} Російська СФРР СРСР |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1931) |
| Професія | актор |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0460388 |
Біографія
Олексій Кміта народився 25 лютого (9 березня) 1908 року в Санкт-Петербурзі. Закінчивши школу, працював слюсарем на Ленінградському машинобудівному заводі.
Спочатку Олексій навчався в театральних майстернях (ТЕМАС), потім, незважаючи на заїкання, вступив до Ленінградського інституту сценічних мистецтв (майстерня Євгенія Червякова), який закінчив у 1931 році.
У період навчання для милозвучності він відкинув останню букву від свого прізвища і став іменуватись Кміт. Що ж стосується імені, то за документами він як був Олексієм, так і залишився. Але друзі звикли його звати Льонею. І під ім'ям Леонід Кміт він почав виступати в театрі, а потім увійшов в історію кінематографа.
У кіно Леонід Кміт дебютував у 1928 році. Перші ролі були зіграні ще в німому кіно разом з Ігорем Ільїнським. Тоді наступала епоха звукового кіно. Леонід Кміт переживав з цього приводу, бо не міг позбавитися від заїкання. Все вирішилося несподівано просто — одного разу Кміт провалився в колодязь, засипаний снігом, після чого перестав заїкатися.
У 1936 році Леонід вступив до трупи Центрального театру Червоної Армії, де і служить до 1939 року. Під час німецько-радянської війни, в 1942—1945 роках — актор військових ансамблів, з 1957 року — актор Театру-студії кіноактора.
Леонід Кміт помер 10 березня[1] 1982 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.
Леонід Кміт у кадрі з фільму «Чапаєв» зображений на поштовій марці СРСР 1964 року.
Родина
Був одружений кілька разів.
- 1-ша дружина — Олександра Дем'яненко (1916—1952), циркова артистка. Познайомилися, коли їй було 15 років. У 16 років вона народила дочку, а потім розлучилася з Леонідом, залишивши дочку батьку. Згодом Олександра була заарештована «за шпигунство». Померла у в'язниці у 36-річному віці.
- Дочка (від Олександри Дем'яненко) — актриса і телережисерка Інна Кміт (1932—1996).
- Друга дружина — фотограф і фотокореспондент Галина Кміт.
- Дочка (від Галини Кміт) — сценаристка Ірина Олексіївна Кміт (нар.. 1948).
- Син Галини Кміт від Миколи Гриценка (усиновлений Леонідом Кмітом) — актор Денис Кміт (1959-21.07.2019).
- Внучка — Катерина Кміт (нар.. 1969), актриса театру і кіно.
- Онук — Олексій Дубровський (нар.. 1977), артист Малого театру.
- Онука — Дубровська Анастасія (нар.. 1986), актриса Малого театру.
Фільмографія
- 1928 — Золотий дзьоб
- 1929 — Готель «Савой»
- 1930 — Міста і роки — Федір Лепендін
- 1930 — Змова мертвих — матрос
- 1930 — Саша
- 1931 — Людина за бортом — Федько
- 1931 — Золоті гори
- 1931 — Ураган — робкор Коваль
- 1931 — Снайпер — ледар Віктор
- 1932 — Слава світу — Ерік
- 1933 — Перший взвод — новобранець Олесь
- 1933 — Хто твій друг — Ваня Садкевич
- 1933 — Перше кохання — Семен
- 1934 — Двічі народжений — Льошка
- 1934 — Чи люблю тебе?
- 1934 — Пісня про щастя — Грязнов, злодій
- 1934 — Поручик Кіже — переписувач
- 1934 — Чапаєв — Петька
- 1936 — Якось влітку — Жора
- 1936 — Дівчина поспішає на побачення — пасажир поїзда, що виїжджає з півдня
- 1937 — Балтійці — Федір Сергійович Колесов, сигнальник
- 1938 — Комсомольськ — Сергій Чеканов
- 1939 — Вершники — шахтар Вася
- 1939 — Комендант Пташиного острова — червонофлотець Косіцин
- 1939 — Помилка інженера Кочина — Андрій Юхимович, офіціант
- 1940 — Кохана дівчина — Віктор Симаков, токар-багатоверстатник
- 1940 — Старий наїзник — Вася Пічугін, колгоспний конюх
- 1941 — Морський яструб — Ласточкін
- 1942 — Бойова кінозбірка № 9 — Юзеф
- 1947 — Блакитні дороги — Іван Іванович, помічник капітана
- 1947 — Новий дім — старшина Фокін, сапер
- 1947 — Повість про «Несамовитого» — Філатов, радист
- 1948 — Три зустрічі — директор МТС
- 1950 — У мирні дні — начальник штабу
- 1950 — Далеко від Москви — Махов, шофер
- 1950 — Сміливі люди — суддя на скачках
- 1951 — Тарас Шевченко — штабс-капітан Обрядін
- 1953 — Вихори ворожі — городовий
- 1953 — Степові зорі
- 1955 — Примари покидають вершини — Костянтин Сергійович Гребенщиков
- 1955 — Мексиканець — Спайдер Хегерті, головний секундант боксерського поєдинку
- 1955 — Чужа рідня — Федот Степанович Шубін
- 1956 — Солдати — Чумак, старшина
- 1957 — Балтійська слава — Тимофій Іванович Віхарєв, комісар Центробалту
- 1958 — Черговий рейс — Семен Іванович, завгосп
- 1959 — Муму — Степан, лакей
- 1959 — Сувора жінка — Платон
- 1960 — Мічман Панін — Савичев, унтер-офіцер
- 1961 — Піднята цілина — Григорій Матвійович Банник
- 1963 — Слуха-ай!.. — наглядач
- 1964 — До мене, Мухтар! — Степан Павлович Дуговець
- 1965 — Прикордонна тиша — порушник
- 1965 — Надзвичайне доручення — поручик
- 1965 — Скільки років, скільки зим! — Кравець
- 1968 — Господар тайги — Лубніков (конюх Назарич)
- 1970 — Коли розходиться туман — Прокопій Федорович, бакенщик
- 1970 — Крах імперії — матрос
- 1970 — Колір білого снігу — перукар
- 1971 — Рудобельська республіка — дід Терешко
- 1973 — Кортик — дідусь Миши
- 1976 — Вінок сонетів — старшина
- 1976 — Всього одна ніч — Прокопій Степанович, швейцар ресторану аеропорту
- 1980 — Зоряний інспектор — репортер
Примітки
- Московские могилы. Кмит И.Л. www.moscow-tombs.ru. Процитовано 9 березня 2018.