Ільїнський Ігор Володимирович

Ільї́нський І́гор Володи́мирович (11 (24) липня 1901(19010724) , Москва — 13 січня 1987, Москва) — видатний радянський російський актор та режисер театру і кіно, майстер художнього слова (читець). Народний артист СРСР (1949). Лауреат трьох Сталінських премій першого ступеня (1941, 1942, 1951). Герой Соціалістичної Праці (1974). Лауреат Ленінської премії (1980).

Ільїнський Ігор Володимирович
рос. Игорь Владимирович Ильинский
Народився 11 (24) липня 1901(1901-07-24)
Москва, Російська імперія
Помер 13 січня 1987(1987-01-13) (85 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність актор, кінорежисер, театральний режисер, театральний педагог
Alma mater Q4491257?
Заклад Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності з 1918 р.
У шлюбі з Tatyana Yeremeyevad
Діти Vladimir Ilyinskyd
IMDb ID 0407970
Нагороди та премії


 Ільїнський Ігор Володимирович у Вікісховищі

З життєпису

Народився у Москві в родині лікарів. Навчався в студії Ф. Коміссаржевського в Москві. З 1918 року — актор різних театрів Москви (ХПСРО, Оперети, «Летюча миша», Революційної сатири, МХАТ, Першого державного театру для дітей), в 1920—1935 — актор Театру РРФСР Першого (з 1923 — Театр В. Е. Мейєрхольда).

З 1938 р. — актор і режисер Академічного Малого театру.

В кіно почав зніматися з 1924 р. (всього, включаючи фільми-спектаклі, понад тридцять кіноробіт), в таких популярних картинах, як: «Аеліта» (1924, слідчий Кравцов), «Закрійник з Торжка» (1925, Петя Петелькін), «Процес про три мільйони» (1926, дрібний злодій Тапіока), «Свято св. Йоргена» (1930), «Волга-Волга» (1938, Бивалов), «Карнавальна ніч» (1956, Серафим Іванович Огурцов), «Гусарська балада» (1962, фельдмаршал Кутузов) тощо). Найбільших успіхів актор домагався в комедійних ролях.

Як режисер-постановник, зняв фільми «Старий знайомий» (1969), «Ці різні, різні, різні особи...» (1971), а також був співрежисером Х. Шмаїна українського комедійного пригодницького фільму «Одного разу влітку» (1936), де також зіграв дві ролі — голови автомобільного клубу на прізвисько «Телескоп» і шарлатана-фокусника, що видає себе за професора Сен-Вербуда.

Озвучував анімаційні фільми, в тому числі «Будинок, який побудував Джек» (1976, за однойменним англійським віршем в перекладі Маршака; читає текст).

З початку 20-х років виступав з концертними програмами як майстер художнього слова. Читав твори російських класиків: Пушкіна, Крилова, Щедріна, Толстого, Чехова.

У 1966 році підписав Листа 13-ти діячів радянської науки, літератури та мистецтва в Президію ЦК КПРС проти реабілітації Й. В. Сталіна[1].

І. В. Ільїнський помер 13 січня 1987 в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі[2].

Примітки
  1. Інститут історії природознавства і техніки ім. С. І. Вавілова: Лист 13-ти діячів радянської науки, літератури і мистецтва в Президію ЦК КПРС проти реабілітації Сталіна проти реабілітації Й. В. Сталіна (25 березня 1966 р) (ihst.ru) (рос.)
  2. Могила І. В. Ільїнського на Новодівичому кладовищі

Література
  • Юткевич С. И. Ильинский. М., 1929;
  • Кладо Н. Н. И. Ильинский. М., 1939;
  • Хайченко Г. И. Ильинский. М., 1962;
  • Кино и время. Вьіп. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — С.120;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.149—150;
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.303;
  • Раззаков Ф. Популярная энциклопедия звезд. М., 2000. — С.227—236;
  • Иллюстрированный энциклопедический словарь. М., 2000. — С.499;
  • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С. 185—188;
  • Еремеева Т.А Игорю Ильинскому — артисту и человеку. М., 2001;
  • Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С.170-171.

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.